Деловой украинский язык 3

План

1. Етикет телефонної розмови.

2. Етичні питання використання мобільних телефонів.

3. Мистецтво перемовин.

4. Збори як форма прийняття колективного рішення.

5. Нарада.

6. Дискусія.

7. Візитна картка.

8. Класифікація документів.  

9. Національний стандарт України.

 

1. Етикет телефонної розмови.

По телефону здійснюються перемовини, домовляються про важливі ділові зустрічі, вирішують численні оперативні питання, що виникають у процесі управлінської діяльності, надають консультації

 Телефонна розмова – один із різновидів усного мовлення, що характеризується специфічними ознаками, зумовленими екстра мовними причинами:

  • співрозмовники не бачать одне одного й не можуть скористатися невербальними засобами спілкування, тобто передати інформацію за допомоги міміки, жестів, відповідного виразу обличчя, сигналів очима тощо (відсутність візуального контакту між співрозмовниками);
  • обмеженість у часі (телефонна бесіда не може бути надто тривалою);
  • наявність технічних перешкод (втручання сторонніх абонентів, кепська чутність)

 Якщо телефонуєте ви:

  • насамперед привітайтеся, назвіть організацію, яку ви представляєте, а також свої прізвище, ім'я та по батькові. Зазвичай перші слова телефонної розмови сприймаються нечітко, а тому називайте свої прізвище та ім'я останнім – принаймні це буде почуто;
  • якщо телефонуєте в установу чи незнайомій людині, слід запитати прізвище, ім'я та по батькові свого співрозмовника.

Можете також повідомити, з ким саме ви хотіли б поговорити;

  • якщо телефонуєте у важливій справі, запитайте спершу, чи є у вашого співрозмовника достатньо часу для бесіди;
  • попередньо напишіть перелік питань, котрі необхідно з'ясувати, і тримайте цей перелік перед очима упродовж усієї бесіди;
  • завжди закінчує розмову той, хто телефонує. Завершуючи розмову, неодмінно попрощайтеся, пам'ятаючи, що нетактовно класти слухавку, не дочекавшись останніх слів вашого співрозмовника;
  • у разі досягнення важливих домовленостей згодом надішліть підтвердження листом або факсовим повідомленням.

Якщо телефонують вам:

  • спробуйте якомога швидше зняти слухавку й назвіть організацію, яку ви представляєте;
  • у разі потреби занотуйте ім'я, прізвище та контактний телефон співрозмовника;
  • розмовляйте тактовно, ввічливо демонструйте розуміння сутності проблем того, хто телефонує;
  • не кладіть несподівано трубку, навіть якщо розмова є нецікавою, нудною та надто тривалою для вас;
  • якщо ви даєте обіцянку, намагайтесь дотримати слова й виконати її якомога швидше. У разі виникнення складних питань запропонуйте співрозмовникові зустріч для детального обговорення суті проблеми;
  • завжди стисло підсумовуйте бесіду, перелічіть іще раз домовленості, що їх ви досягли.

 

2. Етичні питання використання мобільних телефонів.

Мобільний телефон нині є неодмінним атрибутом кожної ділової людини Послуговуючись ним, треба дотримуватися певних етичних норм, щоб не створювати незручностей для інших.

Отже, не можна:

  • користуватися мобільним телефоном під час перегляду спектаклю, кінофільму, на концертах, конференціях, під час нарад і, звичайно ж, під час навчальних занять. Краще переадресовувати вхідні дзвінки на поштову скриньку або ввімкнути вібродзвінок замість звукового сигналу;
  • класти телефон на стіл під час ділової зустрічі, в кав'ярні та аудиторії, щоб не засвідчити неповаги до співрозмовника чи викладача. Якщо все ж вхідний дзвінок перервав бесіду, треба розмову по телефону закінчити якнайшвидше і на час розмови відійти або вийти взагалі;
  • голосно розмовляти у транспорті, на вулиці;
  • гратися телефоном під час занять, демонструвати його функціональні можливості;
  • розмовляти по телефону, перебуваючи за кермом автомобіля, бо це відволікає вашу увагу.

Загальне правило користування мобільним телефоном – не створювати незручностей, не виказувати неповаги до людей, які перебувають поруч.

 

3. Мистецтво перемовин.

Перемовини - обговорення певного питання з метою з'ясування позицій сторін або підписання угоди. Вони проводяться на різних рівнях, з різною кількістю учасників, можуть мати як неофіційний, так і протокольний характер. Перемовини призначені для того, щоб на основі взаємного обміну думками (у формі різних пропозицій відносно рішення обговорюваної проблеми) укласти угоду, що відповідає інтересам обох сторін і досягти результатів, які задовольняють усіх її учасників.

Перемовини виконують такі функції: інформаційно-комунікативну; досягнення домовленостей; регулювання, контроль, координація дій.

Дослідники розрізняють два підходи до перемовин:

а) конфронтаційний, який має суб'єкт-об'єктний характер, - це протистояння сторін, їхня впевненість у тому, що треба здобути перемогу будь-якою ціною, а відмова від неї - це поразка;

б) партнерський, який має суб'єкт-суб'єктний характер, - це спільний аналіз проблеми, в результаті якого учасники шукають найкращі, найбільш взаємовигідні варіанти розв'язання проблеми.

 

1 2 3 4

Похожие работы