Деловой украинский язык 6

План

1. Основні правила бібліографічного опису джерел, оформлювання покликань

2. Анотування і реферування наукових текстів.

3. Стаття як самостійний науковий твір.

4. Вимоги до виконання та оформлювання курсової, дипломної робіт.

5. Рецензія, відгук.

6. Суть і види перекладу.

7. Типові помилки під час перекладу наукових текстів українською мовою.

8. Особливості редагування наукового тексту.

9. Найпоширеніші синтаксичні помилки у наукових текстах та шляхи їх уникнення.

 

1. Основні правила бібліографічного опису джерел, оформлювання покликань

 Покликання – уривок, витяг з якого-небудь тексту, який цитують у викладі матеріалу, з точною назвою джерела й вказівкою на відповідну сторінку. Бібліографічні покликання – це сукупність бібліографічних відомостей про цитовану працю.

Покликання в тексті на літературне джерело зазвичай оформлюють у квадратних дужках, де першою цифрою позначають номер літературного джерела у списку використаних джерел, а другою – сторінку, з якої запозичено цитату, наприклад, [15, 257], у монографіях, статтях можливе й таке оформлювання покликань: прізвище автора, рік видання, сторінка: [Каравансъкий 2004, 245]. Під час огляду літератури з досліджуваної проблеми може застосовуватися покликання на все джерело, декілька джерел. Наприклад: [12]; на думку І. Вихованця [42; 44; 46]; «У працях [1-5]»; [Городенська 2009].

Покликання бажано робити на останні видання публікацій, на більш ранні видання – лише в тих випадках, коли праці, у яких міститься необхідний матеріал, не перевидавалися. Покликання на ілюстрації, таблиці або формули, використані в дослідженні, вказують відповідно до їх порядкового номера. Наприклад: «рис. 1. 1», «див. табл

1. 1. », «у формулі 1. 1» тощо.

 

2. Анотування і реферування наукових текстів.

Анотування – процес аналітично-синтетичного опрацювання інформації, мета якого – отримання узагальненої характеристики документа, що розкриває логічну структуру і зміст. Анотації використовуються для стислої характеристики наукової статті, монографії, дисертації тощо, а також у видавничій, інформаційній та бібліографічній діяльності.

Анотація складається з двох частин: бібліографічного опису і власне тексту. Анотація не розкриває зміст наукового джерела, а лише інформує про наукове джерело певного змісту й характеру. Анотація дозволяє користувачеві скласти достатнє й об'єктивне попереднє уявлення про незнайому для нього наукову публікацію і тим самим допомагає в пошуку, відборі та систематизації потрібної інформації.

За функціональним призначенням анотації бувають довідкові та рекомендаційні.

Довідкова анотація уточнює заголовок і повідомляє відомості про автора, зміст, жанр та інші особливості документа, що відсутні в бібліографічному описі.

Рекомендаційна анотація покликана активно пропагувати, зацікавлювати, переконувати в доцільності прочитання документа, тому в рекомендаційних анотаціях є дидактична спрямованість, педагогічні рекомендації, методичні поради тощо, за обсягом вони ширші, аніж довідкові.

 

3. Стаття як самостійний науковий твір.

 Стаття – 1) науковий або публіцистичний твір невеликого розміру в збірнику, журналі, газеті, 2) самостійний розділ, параграфу юридичному документі, описі, словнику.

Наукова стаття – один із видів наукових публікацій, де подаються кінцеві або проміжні результати дослідження, висвітлюються пріоритетні напрямки розробок ученого, накреслюються перспективи подальших напрацювань. У ній поєднуються аналіз, опис, критичне осмислення стану дослідження проблеми. У тексті статті робляться покликання на використану літературу. Обсяг наукової статті – 6–22 сторінки, тобто 0,35–1 др. арк. (10–40 тисяч знаків).

Необхідними елементами мають бути:

  • постановка проблеми у загальному вигляді, й зв'язок з науковими чи практичними завданнями;
  • аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано вирішення певної проблеми і на які спирається автор;
  • виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття;
  • формулювання мети статті (постановка завдання);
  • виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів,
  • висновки цього дослідження,
  • накреслення перспектив подальших розвідок у цьому напрямку.

Оформлення статті залежить переважно від вимог друкованого органу, куди її подано.

 

4. Вимоги до виконання та оформлювання курсової, дипломної робіт.

Курсова робота – самостійна робота дослідницького характеру,спрямована на вивчення конкретної проблеми.

Метою курсової роботи є:

– поглиблення знань студентів з актуальних проблем;

– подальший розвиток умінь самостійного критичного опрацювання наукових джерел;

– формування у них дослідницьких умінь та навичок;

– стимулювання їх до самостійного наукового пошуку;

– розвиток умінь аналізувати сучасний досвід;

– формування вмінь самостійної обробки навчально-методичних матеріалів та їх практичної реалізації.

Курсова робота дає можливість виявити здатність студента самостійно осмислити проблему, творчо, критично її дослідити, вміння збирати, аналізувати і систематизувати літературні джерела; здатність застосовувати отримані знання під час розв'язання практичних завдань; формулювати висновки, пропозиції, рекомендації з предмета дослідження.

 

1 2 3 4

Похожие работы