Деловой украинский язык 2

План

1. Етапи спілкування.

2. Мова, мовлення і спілкування.

3. Невербальні засоби спілкування.

4. Тендерні аспекти спілкування.

5. Поняття ділового спілкування.

6. Публічний виступ як важливий засіб комунікації переконання.

7. Презентація як різновид публічного мовлення.

8. Види запитань.

9. Особливості усного спілкування.

10. Індивідуальні та колективні форми фахового спілкування.

11. Функції та види бесід.

12. Співбесіда з роботодавцем.

 

1. Етапи спілкування.

Будь-який акт спілкування складається з кількох етапів:

  1. Ретельна підготовка до спілкування.

Цей етап передбачає:

  • складання плану майбутнього акту спілкування;
  • збирання матеріалів з предмета спілкування та їх систематизація;
  • умотивування аргументів на користь своєї позиції та контраргументів іншої сторони;
  • обґрунтування свого варіанта рішення та розгляд реакції співрозмовника.
  1. Орієнтація в ситуації і встановлення контакту, тобто початок спілкування. На цьому етапі важливо:
  • дбати про створення доброзичливої атмосфери спілкування (доцільно поговорити про спільні інтереси, сказати щось приємне співрозмовникові);
  • не протиставляти себе співрозмовникові;
  • демонструвати повагу й увагу до співрозмовника (доброзичливий погляд і усмішка допоможуть установити контакт);
  • уникати критики, зверхності та негативних оцінювань.
  1. Обговорення питання
    На цьому етапі доцільно дотримуватися таких правил:
  • лаконічно й дохідливо викладати свою інформацію;
  • уважно вислуховувати співрозмовника і намагатися адекватно сприймати те, про що він говорить;
  • пам'ятати, що спілкуванню характерний діалоговий характер;
  • аргументувати свою позицію: наводити переконливі докази.

Аргументування – це важливий спосіб переконання за допомоги вмотивованих, обґрунтованих логічних доказів.

  1. Прийняття рішення. Щоби прийняти правильне рішення, варто:
  • запропонувати кілька варіантів вирішення проблеми;
  • уважно вислухати аргументи співрозмовника щодо можливого рішення;
  • визначити за настроєм співрозмовника момент для закінчення зустрічі й запропонувати кращий варіант прийняття рішення;
  • не виказувати ні найменшої роздратованості, навіть якщо мети не було досягнуто, триматися впевнено.
  1. Вихід із контакту. Ініціатива завершення розмови за статусної несиметричності спілкувальників має належати особі жіночої статі, людині, старшій за віком, вищій за соціальним становищем. Наприкінці спілкування треба підсумувати результати зустрічі, попрощатися і висловити надію на подальші взаємини і спільну діяльність. Мета професійного спілкування – регулювання ділових стосунків у виробничо-професійній діяльності через розв'язання професійних завдань.

Успіх професійного спілкування залежить від:

  • мовця як особистості з індивідуальними ознаками;
  • його знання сучасної української літературної мови як основи мови професійного спілкування.
  • уміння ефективно застосовувати ці знання залежно від мети, ситуації спілкування.

 

2. Мова, мовлення і спілкування.

 Основним універсальним засобом спілкування людей, висловлення їх думок, почуттів є мова

Мовлення – це реалізація мови людьми в процесі спілкування, тобто процес реалізації мовної діяльності.

Спілкування – процес обміну інформацією за допомоги мови, тобто мовленнєва діяльність.

 Щоб бути зразковим, фахове мовлення має характеризуватися такими найважливішими ознаками:

  • змістовністю
  • логічністю
  • точністю
  • правильністю
  • доречністю та доцільністю
  • емоційністю

 

3. Невербальні засоби спілкування.

Невербальні засоби спілкування – це система немовних знаків, що слугують засобами для обміну інформацією між людьми.

 Міміка – це експресивні рухи м'язів обличчя, що виражають психічний стан, почуття, настрій людини в певний момент часу.

Міміка репрезентує шість основних емоційних станів: гнів, радість, страх, страждання, подив і презирство.

Жести – це виражальні рухи рук, що передають внутрішній стан людини.

За функціональним призначенням і природою вирізняють такі їх види:

  1. Ритмічні жести дублюють інтонацію, виокремлюють певні частини висловлювання, підкреслюють логічний наголос, сповільнення чи прискорення темпу мовлення.
  2. Емоційні жести передають найрізноманітніші відтінки почуттів: подив, радість, захоплення, ненависть, роздратування, розчарування.
  3. Вказівні жести виконують функцію виділення якогось предмета серед однорідних.

Поза – це мимовільна або зумисна постава тіла, яку приймає людина.

Поза – це мимовільна або зумисна постава тіла, яку приймає людина. Вирізняють «закриті» й «відкриті» пози. Відомо, що людина, зацікавлена в спілкуванні, буде орієнтуватися на співрозмовника, нахилятиметься в його сторону, повернеться до нього всім тілом, а якщо не хоче його слухати – то відійде назад, стоятиме напівобернувшись.

Людина, яка хоче заявити про себе, буде стояти прямо і вся буде напружена, якщо не потрібно підкреслювати свій статус – займе спокійну невимушену позу.

І насамкінець, хода людини, тобто стиль пересування, теж належить до важливих невербальних засобів спілкування. За ходою можна впізнати емоційний стан співрозмовника – гнів, страждання, гордість, щастя.

 

1 2 3 4

Похожие работы