Деловой украинский язык 5

Основні ознаки терміна

  • Системність: кожний термін входить до певної терміносистеми,
  • Точність: термін повинен якнайповніше й найточніше пере давати зміст поняття,
  • Прагнення до однозначності у межах своєї терміносистеми: якщо більшість слів загальновживаної мови багатозначні, то більшість термінів – однозначні, це зумовлено їх призначенням, але повністю усунути багатозначність не вдається.
  • Наявність дефініції: кожний науковий термін має дефініцію, яка чітко окреслює, обмежує його значення.

 

9. Загальнонаукова, міжгалузева і вузькоспеціальна термінологія.

Залежно від ступеня спеціалізації значення терміни переділяються на три групи:

  1. Загальнонаукові терміни, які вживаються майже в усіх галузевих термінологіях, наприклад: система, тенденція, закон, концепція, теорія, аналіз, синтез тощо. Треба зауважити, що такі терміни в межах певної термінології можуть конкретизувати своє значення, пор. : мовна система, закони милозвучності, теорія походження мови. До цієї категорії відносять і загально-технічну термінологію (машина, пристрій, агрегат).
  2. Міжгалузеві терміни – це терміни, які використовуються в кількох споріднених або й віддалених галузях (економічна наука має термінологію, спільну з іншими соціальними, природничими науками, наприклад: амортизація, екологічні витрати, санація, технополіс, приватна власність).
  3. Вузькоспеціальні терміни – це слова чи словосполуки, які позначають поняття, що відображають специфіку конкретної галузі, наприклад: авантитул, аграф, боковик, вакат, правка, ретуш.

 

10. Проблеми сучасного термінознавства.

Сьогочасну українську ситуацію в галузі термінологічного нор- мування ускладнює та обставина, що серед теоретиків і практиків термінотвору є прихильники принаймні двох термінотворчих тра- дицій, кожна з яких передбачає різний національнокультурний ви- бір: одні зорієнтовані на використання усіх наявних в українській мові способів і засобів, а інші віддають перевагу калькуванню з російської мови.

Дискусії на численних термінологічних конференціях останніх років констатують, що чи не найважливішою проблемою сучасного українського термінознавства залишається питання збереження націо- нального духу української термінології за умов широких глобалізацій- них процесів сучасності. Полеміка відбувається з приводу найбільш прийнятних назв спеціальних понять з низки дублетних найменувань, а також щодо способів і засобів лексикографічного опрацювання й стандартування номінацій процесових понять, словотвірна структура яких відрізняється від аналогічних термінів інших слов'янських мов, насамперед російської.

Чимала кількість українських учених, особливо в різних галузях науково-технічних знань, черпала і черпає й досі базові фахові знання з російської наукової літератури. Разом зі здобуванням нових знань учені запозичають і мовні форми, забуваючи про те, що пропонований термін має органічно вписуватися за формою і звучанням в українську мову, підлягати внутрішнім її законам.

Крім зросійщення, в українському науковому мовному середовищі виникла нова загроза, яку В

Радчук з гіркотою назвав укрлиш, тобто українська інглиш, український варіант англійської мови.

 

11. Особливості наукового тексту і професійного наукового викладу думки.

 Науковий текст – спосіб репрезентації наукової інформації, результат наукового дослідження.

Особливості наукового тексту

  • науковий текст обов'язково відображає ту чи іншу проблему, висуває гіпотези, орієнтує на нове знання, характеризуються доцільністю і раціональністю усіх положень, орієнтований на досягнення дослідницької мети та завдань;
  • він має раціональний характер, складається із суджень, умовиводів, побудованих за правилами логіки науки і формальної логіки;
  • широке використання понятійного, категоріального апарату науки;
  • текст не ґрунтується на образі, не активізує почуттєвий світ його читача, а орієнтований на сферу раціонального мислення;
  • його призначення не в тому, щоб змусити повірити, а в тому, щоб довести, обґрунтувати, аргументувати істину.

 

12. План, тези, конспект як важливий засіб організації розумової праці.

 План – це короткий перелік проблем, досліджуваних у науковому тексті;

За структурою план може були простим і складним.

Простий, якщо в ньому зазначені лише основні питання, у пунктах простого плану перелічують основні мікротеми тексту.

Складний, якщо поруч з основним є додаткові запитання, пункти складного плану розбивають на підпункти.

Питальний план складають за допомоги питальних речень, які розкривають проблематику тексту у логічній послідовності; кожному інформативному центру відповідає одне запитання, а кожне наступне пов'язане з попереднім.

У номінативному (називному) плані послуговуються називними реченнями, у яких головний член (підмет) виражений іменником або субстантивованою частиною мови (прикметником, дієприкметником) тільки у формі називного відмінка.

Тезовий план – сформульоване основне положення абзацу, його мікротема.

Теза у широкому розумінні – будь-яке твердження, яке стисло викладає ідею, у вузькому розумінні – деякий текст, що формулює сутність, обґрунтовує доказ.

Відповідно до мети тези бувають:

  • вторинні;
  • оригінальні.

Вимоги до складання тез

  • формулювання думок повинно бути чітким і стислим, але зі збереженням самобутності форми;
  • викладання основних авторських думок у вигляді послідовних пунктів, записуючи тези, нумерують кожну, в кожній тезі варто виокремлювати ключове слово;
  • якщо текст великий за обсягом, то в кінці кожної тези вказують номер сторінки джерела.

Оформлення тез у вигляді публікації передбачає дотримання таких вимог:

  • у правому верхньому куті аркуша зазначають прізвище та ім'я автора і необхідні відомості про нього;
  • формулювання кожної тези починають з нового рядка, акцентують увагу на актуальності проблеми, стані її розроблення в науці, положеннях, висновках дослідження;
  • обсяг тез становить 2 – 3 сторінки друкованого тексту через 1,5–2 інтервали.
1 2 3 4

Похожие работы