Дополнительное решение

У судовій практиці виникають ситуації, за яких суд першої інстанції має здійснювати певні процесуальні дії у справі, напри­клад, вживати заходів щодо забезпечення позову, розглядати за­яви про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміни спо­собу порядку виконання рішення тощо, але матеріали цієї справи направлені в апеляційну або касаційну інстанції. У таких випад­ках судам першої інстанції Вищий господарський суд рекомендує здійснювати певні процесуальні дії лише за умови, що відсутність матеріалів справи не заважає їх належному здійсненню згідно з вимогами ГПК України.

Згідно зі ст. 88 ГПК України господарський суд має право за за­явою сторони, прокурора, який брав участь у судовому процесі, або за своєю ініціативою, прийняти додаткове рішення, ухвалу, якщо:

  • з якоїсь позовної вимоги, яку було розглянуто в засіданні гос­подарського суду, не прийнято рішення;
  • не вирішено питання про розподіл господарських витрат або про повернення державного мита з бюджету.

Додаткове рішення, ухвала можуть бути оскаржені в установ­леному порядку.

Прийняття додаткового рішення щодо заяви сторони, прокуро­ра, який брав участь у процесі, або за ініціативою суду здійснюєть­ся, як правило, тим суддею (складом суду), який приймав перше рішення про відмову в задоволенні такої заяви виносить ухвалу, яка може бути оскаржена в порядку, передбаченому розділом XII ГПК України.

Прийняття додаткового рішення можливе лише на підставах, передбачених ст. 88 ГПК України. Порушення вимог цієї статті тягне за собою зміну чи скасування рішення в апеляційному чи ка­саційному порядку.

ГПК України не встановлює ніяких обмежень строків пода­чі заяв про прийняття додаткового рішення, виправлення чи роз’яснення його. Тому при розгляді цих заяв господарським су­дам слід керуватися статтями ГПК України, які регламентують відповідні строки відносно основного рішення.

Вирішуючи питання процедури розгляду заяв про прийняття додаткового рішення, роз’яснення чи виправлення його, господар­ські суди мають виходити с того, в якому порядку розглядалася справа, а саме за участю однієї чи обох сторін або за їх відсутності, а також з обставин справи, доводів, наведених в заяві тощо.

Згідно зі ст. 89 ГПК України суддя за заявою сторони чи держав­ного виконавця роз’яснює рішення, ухвалу, не змінюючи при цьо­му їх змісту, а також за заявою сторони або за своєю ініціативою виправляє допущені в рішенні, ухвалі описки чи арифметичні помилки, не зачіпаючи суті рішення.

Про роз’яснення рішення, ухвали, а також про виправлення описок чи арифметичних помилок виноситься ухвала.

Ухвали місцевого господарського суду

Ухвали господарського суду першої інстанції - теж його рі­шення, самостійні процесуальні документи, але не по суті спору, а з окремих процесуальних питань. За цілеспрямованістю ухвали в літературі поділяють на три групи. До першої групи слід віднести ухвали, спрямовані на підготовку розгляду справи в засіданні. Це перш за все ухвали про відкриття провадження у справі зі вказів­кою сторонам зробити певні дії. Це ухвала про заміну неналежного відповідача належним або введення в процес іншого відповідача, про проведення у справі експертизи і тому подібне. Такі ухвали можна назвати підготовчими. До другої групи слід віднести ухва­ли, які впливають на рух процесу, гальмуючи його або взагалі при­пиняючи. Сюди належать ухвали про відкладення розгляду спра­ви, про припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду. Третя група ухвал пов’язана з виявленням у ході роз­гляду справи недоліків у діяльності підприємств, установ, органі­зацій, що полягають у порушенні законодавства. У цих випадках суд зобов’язаний реагувати на виявлені ним негативні факти, та виносити щодо них окремі ухвали[1].

Відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України ухвала господарського суду має містити:

  • найменування господарського суду, номер справи й дату ви­несення ухвали, найменування сторін, ціну позову, вимогу пози­вача, прізвища судді (суддів), представників сторін, прокурора, ін­ших осіб, які брали участь у засіданні (із зазначенням їхніх посад);
  • стислий виклад суті спору або зміст питання, із якого вино­ситься ухвала;
  • мотиви винесення ухвали з посиланням на законодавство;
  • висновок із розглянутого питання;
  • вказівку на дії, що їх повинні вчиняти сторони, інші підпри­ємства, організації, державні й інші органи та їх посадові особи у строки, визначені господарським судом.

Ухвали розсилаються сторонам, прокурору, який брав участь у судовому процесі, третім особам не пізніше п’яти днів після їх прийняття або вручаються їм під розписку, якщо інше не перед­бачено ГПК України.

Важливу роль у сприянні зміцненню законності у сфері госпо­дарських відносин відіграють окремі ухвали. Господарський суд виносить окрему ухвалу за наявності умов, передбачених ч. 1 ст

90 ГГІК України, тобто виявивши при вирішенні господарського спо­ру порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу. Виходячи з вимог ст. ст. 86, 90 ГПК України, результатів теоретичних дослі­джень та набутого судовою практикою досвіду, можна визначити вимоги, яким має відповідати окрема ухвала господарського Суду з тим, щоб її профілактичний ефект був максимальний.

Підставою надсилання окремої ухвали є виявлення господар­ським судом порушень законодавства або недоліків у діяльності підприємств чи організацій. Відповідно до ч. 2 ст. 90 ГПК України окрема ухвала надсилається відповідним підприємствам, устано­вам, організаціям, державним та іншим органам, посадовим осо­бам, які несуть відповідальність за ухилення від виконання вка­зівок, що містяться в окремій ухвалі, у порядку, передбаченому ч. 1 ст. 119 ГПК України. Окрему ухвалу може бути оскаржено в установленому порядку.

Ухвала у випадках передбачених чинним законодавством, є виконавчим документом, ухвала господарського суду про затвер­дження мирової угоди у разі її відповідності вимогам Закону Укра­їни «Про виконавче провадження» до виконавчого документа на­буває статусу останнього[2].

За загальним правилом господарський суд, який виніс рішен­ня, не має права його змінити або скасувати. Лише у виняткових випадках, прямо зазначених у законодавстві, судові рішення мо­жуть бути виправлені тим самим господарським судом, який виніс рішення. Одним із передбачених законодавством способів виправ­лення недоліків рішення, яких припустився господарський суд, є прийняття додаткового рішення, ухвали. ГПК України не вста­новлює будь-яких обмежень строків подання заяв про прийнят­тя додаткового рішення, виправлення чи роз’яснення його. Тому при розгляді цих заяв господарським судам слід керуватися тихли статтями ГПК України, які регламентують відповідні строки щодо основного рішення[3].

Згідно зі ст. 88 ГПК України господарський суд має право за за­явою сторони, прокурора, який брав участь у судовому процесі, або за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, ухвалу, якщо:

  • за якоюсь позовною вимогою, яку було розглянуто в засідан­ні господарського суду, не прийнято рішення;
  • не вирішено питання про розподіл судових витрат або про по­вернення державного мита з бюджету.

Додаткове рішення, ухвала можуть бути оскаржені в установ­леному порядку.

Іншим способом виправлення допущених господарським судом помилок є роз’яснення й виправлення рішення, ухвали. Суддя за заявою сторони чи державного виконавця роз’яснює рішення, ухвалу, не змінюючи при цьому їх змісту, а також за заявою сторо­ни або за своєю ініціативою виправляє допущені в рішенні, ухвалі описки чи арифметичні помилки, не зачіпаючи суті рішення. Про роз’яснення рішення, ухвали, а також про виправлення описок чи арифметичних помилок виноситься ухвала. На практиці постає питання: чи підлягає зазначена ухвала оскарженню? Так, відпо­відно до ч. 1 ст. 106 ГПК України ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом та Законом України «Про відновлен­ня платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Аналогічний припис щодо оскарження ухвал у касаційному по­рядку містить ч. 1 ст. 111-13 ГПК України, Статтею 89 ГПК Укра­їни не передбачена можливість оскарження ухвал про роз’яснення або виправлення судових рішень. Заперечення сторони з приводу зазначених ухвал можуть бути включені скаржником до апеляцій­ної та/або касаційної скарги на те судове рішення, яке роз’яснене господарським судом або в якому виправлено описку[4].

Роз’яснення рішення має торкатися тільки питань, вирішених господарським судом, якщо висновки та міркування, викладені в рішенні, недостатньо чіткі й через це ускладнюють виконання рі­шення, припускають різне тлумачення його змісту. А тому госпо­дарський суд не може під виглядом роз’яснення вносити в рішення виправлення, що змінюють кінцеві висновки, доповнюють рішен­ня, або розглядати питання, які раніше не були вирішені.

Похожие работы