Людством здавна створювалися суспільні інститути, спрямовані на створення різних видів документів, їх збір, зберігання і розповсюдження. На думку Ю. Н. Столярова, вони всі генетично зводяться до бібліотеки. Бібліотеки збирають, зберігають і представляють користувачам документи, що відображають всю сукупність накопиченого людством інформаційного потенціалу. Інформація, що надається суспільству бібліотеками, є основою для розвитку освіти, науки, культури, промислового виробництва, тобто задоволення значної частини інформаційних потреб сучасного суспільства здійснюється за допомогою бібліотек.

Інформаційна потреба визначає сприйняття суб'єктом одержаної в результаті пошуку інформації, оскільки саме потреба детермінує вибір істотної частини інформації. Як затверджує Федорова Т. С. “оцінка одержаної інформації і, відповідно, ступінь задоволення інформаційної потреби значною мірою залежить від обсягу і якості тезауруса суб'єкта: володар порівняно простішого тезауруса потребує більшої кількості інформації”.

Якщо пошук інформації в штучних інформаційних системах, в т. ч. бібліотеках завершився успішно, то суб'єкт може приступати до реалізації цілей діяльності із задоволення потреби. Якщо пошук не приніс очікуваних результатів, то це означає, що у суб'єкта обмежені можливості із доступу до інформаційних ресурсів, що мають в своєму розпорядженні людство, або необхідна інформація відсутня в суспільстві взагалі. Можливості суб'єкта по доступу до інформаційних ресурсів можуть бути обмежені, наприклад, місцем мешкання, технічними і фінансовими можливостями і рядом інших причин. Так, житель невеликого населеного пункту може зазнавати труднощі по використанню інформаційних ресурсів найбільших бібліотек столиці, а відсутність персонального комп'ютера на роботі і удома значно ускладнює доступ до INTERNET- ресурсів. Крім того, певна частина інформації (науково-технічна, військова, комерційна, особиста і т. п. ) носить конфіденційний характер, і доступ до неї свідомо обмежений для широкого кола користувачів. У такому разі суб'єкт вимушений або відмовитися від досягнення мети із задоволення потреби, або зайнятися виробництвом необхідної йому нової інформації й тоді інформаційна потреба може бути задоволена в результаті інтелектуальних зусиль самого суб'єкта.

Процес переробки інформаційних джерел з метою аналізу і отримання нової інформації є характерним видом наукової діяльності, а створена індивідуумом в процесі цієї діяльності нова інформація є джерелом нового знання. В результаті наукової діяльності суб'єкт одночасно з досягненням мети виробляє необхідну йому інформацію і задовольняє інформаційну потребу, що є у нього. Одержана інформація, включена в суспільний комунікативний процес, стає, у свою чергу, об'єктом потреби інших членів суспільства. Включення в суспільний обіг нової інформації веде до розвитку нових видів діяльності й побудови всього процесу руху соціальної інформації на вищому рівні. Даний процес С. Д. Коготков визначає як суспільний інформаціогенез.

В результаті отримання необхідної інформації з внутрішньої пам'яті або від зовнішніх джерел інформації суб'єкт може приступити до діяльності із задоволення певних потреб.  

4. Вплив нових інформаційних технологій на становлення інформаційного суспільства

Існування людства, формування і розвиток суспільства і дер­жави пов’язані з інформацією. Еволюція засобів збору, обробки і передачі інформації містить події, які приводили до інформацій­них революцій (ІР).

Інформаційна революція — радикальна зміна інструменталь­ної основи, способів передачі та документування інформації, а та­кож обсягу інформації, доступної активній частині людства.

Досягнення в галузі інформаційних і комунікаційних техно­логій розвивають нові економічні, соціальні та культурні відноси­ни в житті людей, які описуються єдиним поняттям « інформацій­не суспільство».

Інформаційне суспільство це суспільство, в якому більшість працюючих зайнято виробництвом, зберіганням, переробкою та реалізацією інформації, особливо вищої її форми — знань. В даний час виділено риси, притаманні цьому суспільству: інфор­маційні технології (ІТ) набули глобального характеру, охопивши всі сфери соціальної діяльності людини, реалізовано гуманістичні принципи управління суспільством і вплив на навколишнє серед­овище; інформація набуває пріоритетного значення у порівнянні з іншими ресурсами; сформовано єдність цивілізації шляхом ав­томатизованої генерації, пошуку, зберігання, обробки та викорис­тання знань.

Інформаційне суспільство відрізняється від суспільства, в якому домінують традиційна промисловість і сфера послуг тим, що інформація, знання, інформаційні послуги, і всі галузі, пов’язані з їх виробництвом зростають швидшими темпами, стаючи джере­лом нових робочих місць.

Формування інформаційного суспільства є закономірним ета­пом розвитку людства завдяки глобальному впровадженню (ІТ) у всі сфери життєдіяльності людини, фундаментальної ролі інфор­мації в житті суспільства, переходу інформації в розряд найважли­віших стратегічних ресурсів, створенню індустрії з виробництва та обробки інформації.

За визначенням ЮНЕСКО, ІТ — це комплекс взаємозалеж­них, наукових, технологічних, інженерних дисциплін, що вивча­ють методи ефективної організації праці людей, зайнятих оброб­кою і зберіганням інформації.

Технічну основу забезпечення інформаційних технологій ста­новлять засоби комп’ютерної техніки, засоби комунікаційної тех­ніки і засоби організаційної техніки.

Як підкреслюється в Окинавській Хартії глобального інфор­маційного суспільства, прийнятої лідерами «вісімки» 22 липня 2000 року, «інформаційні — комунікаційні технології (ІТ) є одним з найбільш важливих факторів, що впливають на формування сус­пільства XXI століття».

Засоби комп’ютерної техніки складають базис всього комп­лексу технічних засобів інформаційних технологій і, насамперед, вони призначені для обробки і перетворення різних видів інформа­ції, використовуваної в управлінській діяльності

Засоби комунікаційної техніки забезпечують одну з основних функцій управлінської діяльності — передачу інформації в рамках системи управління та обмін даними з зовнішнім середовищем. Вони припускають використання різноманітних методів і техноло­гій, у тому числі із застосуванням комп’ютерної техніки.

Засоби організаційної техніки призначені для механізації і ав­томатизації управлінської діяльності в усіх її проявах.

ІТ реалізують процеси, які використовують сукупність засо­бів і методів збору, обробки і передачі даних для отримання інфор­мації нової якості про стан об’єкта, процесу або явища ( інфор­маційного продукту). Використання ІТ сприяє створенню нових видів продуктів і послуг, які якісно змінюють спосіб життя людей, створюють додаткові можливості для впровадження інноваційних технологій, істотно змінюють і процес виробництва, і роль вироб­ника, сприяючи прояву його творчих здібностей, саморозвитку його як особистості.

Ще одним поняттям, що використовується для характерис­тики інформаційного суспільства є поняття «інформаційна інду­стрія», яка розглядається як сукупність її галузей, таких як телеко­мунікаційна, комп’ютерна промисловість, виробництво побутової електроніки, розробка програмного забезпечення, надання всіля­ких послуг зв’язку та передачі даних, створення, зберігання, об­робка інформації в усіх її видах.

Україна законодавчо закріпила основні принципи розвитку інформаційного суспільства досить пізно. Закон України «Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки» затверджено 9 січня 2007. До цього моменту питаннями планування та розвитку інформаційного суспільства в Україні займалися переважно громадські організації та фонди, які розробляють власні стратегічні проекти.

У цілому, поширення нових ІТ стало домінуючим чинником, що визначає прискорення процесів трансформації суспільства. Ви­користання ІТ є найважливішою основою суспільного розвитку на межі змін в ІТ, змін у мотивації людської діяльності і формуванні інформаційного суспільства XXI століття.

Список використаної літератури

1. Закон України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007 — 2015 роки» // Урядовий кур’єр. —2007. — № 28.
2. Коготков С. Д. Формирование информационных потребностей // НТИ. - Сер. 2. - 1986. - N 2. - С. 1 - 7.
3. Рейман Л. Д. Информационное общество и роль телекоммуникаций в его становлении // Вопр. Философии, 2001 — № 3.
4. Тарасенко Р. Б. Інформаційне право: Навчально-методичний посібник / МВС України, Луган. держ. ун-т внутр. справ ім. Е. О. Дідоренка. – Луганськ: РВВ ЛДУВС ім. Е. О. Дідоренка, 2010. – 512 с.