Экологическая сертификация

План

Вступ

1. Поняття екологічної сертифікації

2. Міжнародні стандарти екологічної сертифікації продукції

3. Впровадження систем екологічної сертифікації продукції

4. Переваги та труднощі розвитку екологічної сертифікації в Україні

Висновки

Список використаної літератури

 

Вступ

Сьогодні на світовому ринку присутня продукція, яка різниться за країною походження, умовами виробництва, станом матеріально-технічної бази виробників тощо. Проте, незважаючи ні на що, споживач має бути впевнений, що в будь-якому випадку протягом встановленого гарантійного строку продукція буде відповідати прийнятим нормативам якості. Для цього створений та функціонує відповідний інструмент – сертифікація та її різновид: екологічна сертифікація. Остання поки що є молодою і не набула своєї завершеності.

Вплив на розвиток екологічної сертифікації зробити такі представники екологічної, економічної науки та науки державного управління, як Н. К. Блінова, В. О. Богуслаєв, С. Д. Борук, Є. Г. Гордійчук, П. Д. Жеманюк, Г. О. Захаров, В. Б. Казакова, В. Р. Ковалишин, В. І. Мохонько, С. С. Олейнікова, С. О. Саломахіна, П

М. Скрипчук, О. В. Суворін та інші.

Важливість та необхідність запровадження системи екологічної сертифікації, полягає в тому, що її застосування повинне відповідати як внутрішнім, так і зовнішнім вимогам: потребі суспільства в охороні навколишнього природного середовища; потребі споживача мати надійну інформацію про екологічні властивості продукції; потребі виробника підвищити конкурентоспроможність своєї продукції; вимогам світової спільноти та Світової організації торгівлі, що підсилюють бажання України стати повноправним членом ЄС.


1. Поняття екологічної сертифікації

Жорсткі правила світової торгівлі вимагають від підприємств упровадження сертифікованої системи управління навколишнім середовищем для реалізації продукції, товарів тощо. Розвиток інтеграційних процесів сприяє застосуванню міжнародних і європейських стандартів, оскільки всі закони, нормативні документи, що стосуються довкілля і якості життя, повинні ґрунтуватися на єдиній науково-методичній основі.

Екологічна стандартизація розглядає екологічні взаємодії діяльності організацій з навколишнім середовищем. Екологічні стандарти визначають поняття і терміни, режим використання й охорони природних ресурсів, методи контролю за станом довкілля, вимоги щодо запобігання негативного впливу забруднення на природне середовище та здоров’я людини. Чистота і якість довкілля визначає якість і рівень життя, якість сировини продукції, товарів, матеріалів.

Екологічна сертифікація - це діяльність щодо підтвер­дження відповідності об’єкта сертифікації природоохоронним вимо­гам, встановленим діючим законодавством, державним стандартам та іншим нормативним документам, в тому числі міжнародним та націо­нальним інших країн, введеним згідно законодавства.

Мета екологічної сертифікації - стимулювання виробників до впровадження таких технологічних процесів і розробки таких товарів, які в найменшій мірі забруднюють природне середовище і дають спо­живачеві гарантію безпеки продукції для його життя, здоров’я, майна та середовища проживання.

Для багатьох видів продукції екологічний сертифікат або знак є зумовлюючим фактором їх конкурентноздатності.

Екологічна сертифікація виконує такі задачі:

  1. Попередження негативного впливу на життя та здоров»я людини та стан навколишнього середовища факторів, пов’язаних з процесом виробництва, утилізацією, споживанням, розробкою і використанням природних ресурсів.
  2. Захист споживачів від товарів, які загрожують їх здоров’ю, життю, а також навколишньому середовищу в процесі їх використання та утилізації.
  3. Забезпечення раціонального використання та охорони природно-ресурсного потенціалу.
  4. Підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції.
  5. Забезпечення інтеграції економіки країни в світовий ринок.

Виділяють чотири види об’єктів: об’єкти навколишнього природного середовища; джерела забруднення навколишнього середовища; продукція природоохоронного призна­чення; екологічні інформаційні ресурси, продукти та технології.

Об’єктами обов’язкової сертифікації виступають:

  • системи управління оточуючим середовищем;
  • виробничі, дослідно-виробничі об’єкти, підприємства, що використовують екологічно небезпечні технології;
  • продукція, що може шкідливо впливати на довкілля на протязі всього життєвого циклу;
  • відходи виробництв та діяльність у що пов’язана з відходами.

Основні компоненти системи екологічної сертифікації:

  • розробка екологічної політики і заяви щодо бажання досягти підприємством конкретної екологічної мети;
  • оцінка існуючої ситуації, тобто вивчення характеристик діяльно­сті, по відношенню до яких буде оцінюватись ефективність функціо­нування системи екологічного менеджменту;
  • формування конкретних задач, що відповідають цілям екологіч­ної політики;
  • розробка екологічної програми, яка деталізує шляхи і стадії ви­рішення поставлених задач;
  • проведення екологічного аудиту з метою періодичної перевірки вирішення поставлених задач та функціонування системи екологічного менеджменту.

Досвід екологічної сертифікації виробництва і споживання екологічної продукції в Україні підтверджує тенденцію до створення систем менеджменту якості, систем екологічного менеджменту, які дають виробникам такі економічні переваги:

  • Конкурентоспроможність продукції на внутрішніх і світових ринках.
  • Удосконалення управління витратами.
  • Економія сировини, енергії та матеріалів.
  • Кращі умови для одержання кредитів у банках та страхових компаніях.
  • Поліпшення контактів з кваліфікованими партнерами.
  • Підвищення довіри з боку інвесторів та споживачів.
  • Спрощення процесу одержання ліцензій та дозволів.

Система екологічної сертифікації відіграє роль завершальної ланки в системі державного екологічного контролю, що включає попереджу­вальний блок (екологічна експертиза), що має на меті не допустити реалізацію проектів і програм, які можуть призвести до негативного пливу на НПС; блок ліцензування (видача дозволів на виконання робіт з обов’язковим дотриманням вимог при його реалізації); блок обов’яз­кової та добровільної сертифікації, що визначає ступінь відповідності реалізованих видів діяльності, продукції, і послуг вимогам природоо­хоронного законодавства.

1 2 3 4

Похожие работы