Этикет гостеприимства

Як не слід поводитися

Не слід у гостях курити, а якщо вже закортіло закурити, то тільки з дозволу присутніх жінок. Перебуваючи у гостях, не заведено: весь час розглядати себе в дзеркалі; оцінювати квартиру (особливо робити кри­тичні зауваження); випитувати, що скільки коштувало, де куп­лено; знімати з поличок прикраси, щоб розглянути їх з усіх боків; розважати товариство, демонструючи своїх дітей (ко­ли вони запрошені разом із вами); приводити приятеля, кот­рого ви зустріли на вулиці (добре виховані люди не дозво­лять спровокувати себе на випадковий візит, охоче на це йдуть люди малоцікаві); пропонувати гроші, якщо щось роз­бив або зіпсував (краще потім купити таку саму річ замість розбитої); неприпустимо "заради жарту" кепкувати над сво­єю "половиною", наївно вважаючи, що це доставляє всім за­доволення; робити голосні зауваження на кшталт: "Облиш огірки — за твоєї печінки. . . "; говорити про вік, про зовнішній вигляд, характер дружини або чоловіка; займати увагу гос­тей своїми дієтичними проблемами; відмовлятися від гаря­чої страви із словами: "Спасибі, поки що ні" (це змусить хазяйку спеціально для вас тримати гарячу страву на столі або підігрівати її); звертатися із проханням до хазяйки (якщо ви не дуже близькі приятелі) дати рецепт приготування тої чи тої страви (це може бути її кулінарною таємницею); йти відразу після вечері (хазяйка весь час була зайнята, а тепер вона зможе взяти участь у загальній розмові — це її священ­не право); пропонувати господарям увімкнути телевізор; кру­тити ручки телевізора, якщо він налаштований на певну про­граму (якщо навіть вона вам не до душі); критикувати чіт­кість зображення або висувати претензії господарям, що спі­вачка без смаку одягнена, погано співає — це не їхня провина; заявляти, що вам програма набридла, коли інші її із задово­ленням дивляться, або виказувати бажання додивитися фільм, коли гості починають прощатися; сидячи за столом, увесь час повертати голову вбік телевізора або невідривно диви­тися на екран; хистуватися "знатністю" своїх друзів або зна­йомих; називати при знайомстві зменшувальними іменами або прізвиськами навіть наймолодших гостей, щоб не обра­зити їх; перетворювати бесіду на лайку; не відповісти на поставлене вам запитання; не привітатися у відповідь на вітання; розмовляючи з кимось, дивитися у вікно або ку­дись іще; у колі гостей погано відзиватися про відсутніх знайомих (про присутніх навряд чи хто наважиться говори­ти таке); припускатися образ і наклепів (грецький мудрець Фалес радив: "Людину, котра нашіптує наклеп на інших, виганяти з дому. . . "); говорити за столом непристойності, розповідати непристойні анекдоти, струшувати попіл у та­рілку, класти кістки на скатертину; виявляти надмірну фа­мільярність стосовно сусідів за столом; забувати подякува­ти за привітність, гостинність, увагу, турботу тощо; говори­ти тільки про себе. "Насамперед, — писав синові англій­ський лорд Честерфілд, — позбудься звички говорити про себе і не дозволяй собі займати своїх співрозмовників влас­ними турботами або якимись особистими справами; хоч би якими цікавими вони були для тебе, усім іншим слухати про них стомливо і нудно. . . Ніколи не нав´язуй свою думку голосно і з пристрастю, навіть якщо в душі ти переконаний у своїй правоті й твердо знаєш, що інакше й бути не може, — вислови її скромно і спокійно, позаяк це єдиний спосіб пе­реконати; якщо ж тобі не вдасться зробити це, спробуй просто перевести розмову на іншу тему і скажи весело: "Навряд чи нам удасться переконати один одного, до того ж у цьому немає потреби, тому краще поговоримо про що-небудь інше".

За правилами гарного тону, збираючись у гості, слід па­м´ятати таке:

  • костюм або сукня мають бути ошатними, святковими, але зовнішній лиск швидко тьмяніє, якщо немає внут­рішньої культури (ми вправі очікувати люб´язного став­лення, якщо тільки самі є чемними, привітними, так­товними, делікатними, уважними й шанобливими);
  • гості в дім мірою можливості приходять із квітами, але зовсім не обов´язково, щоб букет був великий і доро­гий. Дарувати квіти завжди приємно — так само, як і одержувати їх у подарунок;
  • якщо один із супутників висловив бажання іти, інший при­єднується до цього рішення без коментарів. Усілякі супе­речки з цього приводу мають відбуватися без свідків;
  • від гарячої страви відмовитися можна, але тільки ціл­ком точно;
  • якщо від їжі не заведено відмовлятися, то від спиртно­го—цілком припустимо (краще не пояснюючи причини);
  • у гостях доречно похвалити бодай одну зі страв (це свого роду комплімент господині);
  • якщо хазяйка дає зрозуміти, що вечерю закінчено, усі слухняно переходять в інше приміщення або просто закінчують вечерю;
  • у разі необхідності піти раніше ввічливість зобов´язує гостя, прощаючись із хазяйкою, коротко назвати при­чину такого поводження. Якщо товариство багаточи-сельне, можна ні з ким, крім хазяїв, не прощатися, а піти непомітно. Це повсюдно називають "піти по-анг­лійському", крім самої Англії. В Англії таке правило нази­вають "піти по-французькому". Спочатку слід, ясна річ, попрощатися, а потім уже вдягатися. Йдучи, гості дяку­ють за приємний вечір. Хазяйка зазвичай відповідає: "І вам спасибі — за увагу, за те, що завітали до нас";
  • щоб відвідати хворого(-у), варто заздалегідь дізнатися у родичів про стан його (її) здоров´я, чи бажає хворий(-а) бачити відвідувачів. Є люди, котрі не полюбляють, коли їх відвідують у лікарні, й навіть засмучуються від цього
    Відвідувати хворого можуть лише близькі родичі;
  • нетактовно випитувати у хворого подробиці його неду­ги, а також плакати, зітхати, стверджувати, що він по­гано або, навпаки, добре виглядає;
  • сідати юнакові, котрий вперше приходить у дім батьків коханої дівчини, краще на стілець, а не на канапу або в крісло, хіба що йому це запропонували, але й тут ви­ключена надто фамільярна, вільна поза. Якщо хтось із хазяїв, навстоячки, пригощає його цукерками, юнак має підвестися. Добре вихований юнак у кімнаті не пали­тиме. Він не розглядає кімнату. Не п´є чай з ложечки.

Дівчині під час першого візиту в дім батьків юнака на­лежить, привітавшися, поводитися природно, не тере­бити носовичок або сумочку, не заплітати в кіски кити­ці скатертини. Більше відповідати на запитання і тільки пізніше що-небудь розповісти самій. Частування по­трібно приймати не відмовляючись, їсти все, що за­пропонують, довго не засиджуватися; / гостям, що приїжджають до друзів у курортне або дачне місце з інших міст, варто подбати про подарунок, а іноді й фінансувати похід у кіно, до кав´ярні, на екскурсію. Піс­ля від´їзду треба обов´язково вислати листа із подякою; / заїжджати до знайомого з ночівлею без попереджен­ня можна тільки за умови найтісніших дружніх стосун­ків, Зайшовши в чужому місті до знайомого, не слід за кілька годин заявляти про своє бажання переночу­вати. Якщо становище безвихідне, про це належить переговорити на початку візиту. Переночувавши, вран­ці грунтовно постіль не прибирають, а лише, склав­ши, прикривають її ковдрою.  

Прийом гостей

Стародавні форми етикету передба­чали складну церемонію прийому гостей, і чим глибшою ставала соціальна нерівність, тим дедалі складнішою вияв­лялася ця церемонія.

Гостей не треба приймати занадто пишно. У Польщі жар­тома кажуть: "Убити б того, хто вигадав бути хазяїном удо­ма — краще завжди бути гостем".

Сучасні форми етикету стали набагато простішими й при-роднішими, а поширені нині норми й правила гостинності пропонують нам цілком розумні поради. Наприклад, госпо­дарям рекомендується, привітно приймаючи гостей, піклу­ватися не стільки про їжу як таку, скільки про духовну атмо­сферу — про організацію цікавого спілкування.

За колишніх часів гостинність перетворювалася на су­цільне лихо. Уявіть собі, що у ваш дім приїжджає знайомий (приятель, сусіда, близький родич) із цілим почтом (зі свої­ми знайомими, приятелями, слугами). І за законами гостин­ності ви були зобов´язані нагодувати, напоїти, обдарити усіх подарунками, умовити залишитися ще на день, на два. . . Та­ка навала гостей доводила людей до повного розорення.

1 2 3 4 5

Похожие работы