Философия стоицизма

План

1. Стоїцизм, як один із напряків античної філософії.  

2. Вчення епохи стоїцизму.  

2. 1. Людина і суспільство.  

2. 2. Теорія пізнання.  

2. 3. Онтологія.  

2. 4. Панування долі.  

3. Представники стоїцизму 

3. 1. Сенека 

3. 2. Епіктет 

3. 3. Марк Аврелій 

Список літератури 

 

1. Стоїцизм, як один із напряків античної філософії.

Стоїцизм є ще одним із напрямків античної філософії. Основні філософські ідеї стоїцизму як не дивно були запозичені ними у кініків.

Засновником даного філософського напряму вважають Зенона Китійського, уродженця острова Кіпр. Зенон народився близько 330 – 262 року до нашої ери в полісі Китій, розташованого на узбережжі Кіпру. Відомо також, що навколо себе він збирав великий натовп людей – шанувальників його філософії, поблизу полігнотійського портика, стоячи. Можливо саме від назви цього місця, на якому виголошував свої філософські промови Зенон – стала називатися школа стоїцизму.

Послідовником філософії Зенона став Клеанф, в минулому чудовий кулачний боєць, народився близько 300 року до нашої ери. Після Клеанфа став Хрізіп (дослідники наводять приблизний рік народження і смерті, який коливається між 277 – 205 роками до нашої ери), у минулому сильний атлет, а також швидкий бігун.

На жаль праці раннього стоїцизму дійшли до нас лише у фрагментарному вигляді. В тім не має жодної можливості заперечення в їхньому існуванні.  У стоїків прослідковується дуже чіткий поділ філософії як цариці наук на наступні пізнавальні науки: фізику (природа речей, явища, процеси,), етику (людська мораль і виховання) і логіку (хід думок від загальних речей до конкретних, логіко-смисловий зв’язок ). Тобто таким чином здійснювали поділ філософії Зенон і його учень Хрізіп.

На відміну від поділу Зенона і Хрізіпа, Клеанф намагається виділити, виокремити у самі філософії інші науки, такі як діалектика, риторика, етика, політика, фізика і теологія.

На перший план Зеноном і Хрізіпом висувалася логіка.

Як взагалі сприймалася на розуміння логіка самими стоїками? Стоїки  розуміли логіку як певне дослідження як внутрішньої так і зовнішньої мови. Логіка поділялася на дві частини

Перша частина торкалася питання вчення про розмисли у вигляді непереривної мови, а друга – щодо руху мови у вигляді запитань та відповідей.

Тому першим вченням стоїків вважають риторику, другим – діалектику. Крім того, у логіці стоїків розглядалося ще вчення про так звані поняття, міркування і умовиводи. Тобто слід говорити, що їхнє вчення стосувалося позначення слів та знаків.

Перша з них утворює складову логіки у розумінні сучасної філософії, інша ж – позначали стоїки як граматику.

Як ми бачимо, стоїки продовжували розвивати ідеї вчення Аристотеля, торкаючись питань силогістики та суджень. Не зважаючи на їхню прив’язаність до аристотелівських філософських міркувань, ранні стоїки у своїй теорії пізнання світу визнавали лише дійсне пізнання цього світу. Тобто за їхніми міркуваннями джерелом пізнання світу вважалися відчуття і сприйняття. На цих обох власне і формується уявлення.

 Стоїцизм заперечував існування вроджених ідей. Вони стверджували, що в питанні двох пізнань: загального і єдиного дійсно є наявність існування реальних одиничних речей.

Ними робить спроба відрізнення двох понять: природніх і штучних. Перші формуються стихійно, а от другі – діалектично. Так наприклад категорії вони вважали суб’єктивними поняттями. Виділяли чотири важливі категорії:

1) Субстанція – першоматерія, з якої все практично і виникло. Так з першоматерії починають утворюватися речі, які володіють переважною якістю.

2) Якість – розуміється у стоїків як постійні характерні властивості, якими відповідно наділена річ.

3) Стан – перехідні властивості речей (твердий, рідкий, газоподібний).

4) Відношення – позначаються речі, які розташовані один біля одного, тобто перебувають у такому спільному відношенні один з одним.

Основою всього що існує стоїки вважали землю, вогонь, повітря, воду. Особливу увагу акцентували на пневмі – своєрідному синтезі вогню і повітря. Першоосновою всього у світі стоїки вважали вогонь (за філософом Гераклітом). Світ для розуміння стоїків розглядався як єдина цілісність. Вона основується на узгодженості і обумовленому взаємозв’язку. Стоїк Хрізіп стверджував, що світ має сферичну форму, розташовується у безкінечній безтілесній порожнині. У природі все знаходиться у постійному русі.

На їхню думку існують такі три види руху як зміна, переміщення простору, напруження. І ось якраз напруження відноситься ними до стану духа (пневми). Таким чином стоїки намагаються виділити чотири царства натурального світу:

А) Неорганічний світ;

Б) флора (рослинний світ);

В) фауна (тваринний світ);

Г) Світ людей.

Стоїки стали розуміти пневму не лише як фізичну, а й духовну основу, початок. У них вона фігурує в ролі якогось розуму, космосу, логосу (слова). Тому розум для них є чистим вогнем, а Бог – вищою розумною силою, що керує усім і надає світові форму. Крім того стоїки розробили низку концепцій етики. Перша концепція стосується поняття обов’язку у філософії стоїків. Обов’язок – це перш за все є прагнення людини до моральної досконалості. Людина ж не може зробити цей світ досконалим, але може побудувати його у собі, набуваючи гідності гордості і дотримання високих моральних вимог. Прагнення до досконалості людини проходить через шлях пізнання світу і вправах її самої у добродійстві. Шлях до блаженства полягає у безпристрасності. У розумінні стоїків, пристрасті повинні підпорядковуватися розуму. Вони діляться стоїками на чотири види: сум, страх,пожадання, задоволення

1 2 3 4 5

Похожие работы