Фразеологизмы в романе М. Стельмаха "Четыре брода"

Подібні фразеологізми є виключно важливим матеріалом для майстрів художнього слова взагалі, і для М. Стельмаха окремо, допомагають впевнено, стисло, яскраво і образно розкривати явища об‘єктивної дійсності. Безумовно, в цьому відношенні велику роль відіграє контекст, словесне оточення, в якому фразеологізм використовується. Тому без контекстуальної підтримки, по суті, неможлива реалізація значення жодного фразеологізму.

Наведений приклад дає підставу не погодитися з думкою тих вчених, які заперечують полісемію фразеологізмів.

Крім того, проведений аналіз підтвердив положення, що фразеологізми мови письменника часто вступають в синонімічні відношення з іншими фразеологізмами та окремими словами. Фразеологічна синонімія - складова частина загальної мовної синонімії. Дослідження майстерності М. Стельмаха в використанні фразеологічних синонімів - тема дуже важлива, яка має як теоретичне, так і велике практичне значення. Вона допомагає розкрити одну з суттєвих рис, сторін художнього таланту письменника, глибше зрозуміти “секрет” його творчості, його стилю.

Хоча визначення суті фразеологічної синонімії, її основних особливостей для сучасного мовознавства в значній мірі залишається ще невирішеною проблемою, все-таки вважається, що синонімічними слід називати такі фразеологічні одиниці, які об‘єднуються певною загальністю значення, оскільки “загальне існує в окремому”. Кожен фразеологізм-синонім вносить певні стилістичні і змістові нюанси в зображуване поняття, явище і т. п. , наприклад, в розумінні “бути близьким до смерті”, “померти”: “три чисниці до смерті”, “однією ногою в могилі стояти”, “недовго ряст топтати”, “на ладан дихати”, “відійти на той світ”, “витягти ноги”, “відкидати копита”, “дуба дати”, “богові душу віддати”, “відходити у небуття” та інші.

В українському мовознавстві в цьому плані особливий інтерес представляє стаття А. Матвієнко “Фразеологічні синоніми і варіанти”, в якій зазначається, що “фразеологічна синонімія - явище більш складне і різноманітне порівняно з синонімією лексичною”. [1] Це твердження заслуговує особливої уваги.

Фразеологічна синонімія перед усім відрізняється від синонімії лексичної тим, що остання базується на конкретному значенні слова, тоді як фразеологічна синонімія виходить з внутрішньої будови фразеологізму, значення якого є передусім “витвором, що виникає з злиття значень лексичних компонентів”[2], але це злиття не є чисто сумарним.

Фразеологізми, які об‘єднуються загальністю значення, складають синонімічний ряд, виразником змістової основи якого є опорне слово, тобто такий його член, який найбільш узагальнено передає зміст поняття.

В залежності від характеру синонімічних відношень, синоніми поділяються на стилістичні і ідеографічні. М. Стельмах широко використовує стилістичні синоніми. Наприклад, фразеологізми зі значенням:

 “говорити”: щось торохтів без угаву (ст. 12), пасталакав (ст. 12), галагонив (ст. 12), орудувати язиком (ст. 12), губа, як на коловороті літає (ст. 12), вгатила слово, як ножа (ст. 15), розпустив варги (ст. 28), зсіче язиком на капусту (ст. 69), не поліз в кишеню за словом (ст. 82), точити ляси (ст. 128), патякати (ст. 135), заторохкотіла (ст. 154), і що ти мелеш (cт. 289), сокотіти (ст. 307), пробубнів (ст. 315), вдарив канчуками слів  (ст. 321), сюди - гав, туди - дзяв (ст

324), невдоволено відрізав (ст. 325), теревенити (ст. 360),  пащекувати (ст. 373), промимрив (ст. 377),неохоче цідить (ст. 380), говори-балакай (ст. 383), не торохти, як січкарня (ст. 438)

“мовчати”: не зв‘язавши й кількох слів (ст. 12), на мовчанки перейшли, а слово на прив‘язь припнули (ст. 12), тримаэте на прив‘язы язика (ст. 87), загубив язика в роті (ст. 104), язик присох до зубів (ст. 158), прикусити варги (ст. 175), тримати на прив‘язі слово (ст. 187), впаковую язика на два замки: за зуби і губи (ст. 266),

 “помирати”: стою на божій дорозі (ст. 24), вона (смерть) з косою підходила до мене (ст. 25)

 “сміятися”: продає зуби (ст. 88), гигикають (ст. 113), знову вдарив в затули сміху, хихоньки хахоньки та ін.

“дивитися”: спідлоба зиркнув (ст. 24),  

“красива (ий)”: наче з образа зійшла (ст. 26), одна брова варта вола, а другій ціни нема.

“тонути”: поплавком пішов у воду (ст. 45), йти на дно.

“обманювати”: дурити голову, баламутити голову, забивати баки, підкладити свиню,

“гніватись”: зметнулись блискавки під віями,замість слів нахапатися шершнів.

“голодний”: зараз би коня з копитами з‘їв, як вовк в голодну зиму,

Використання фразеологічних синонімів, вміння автора відбирати необхідні словосполучення безумовно активно допомагають читачеві запам‘ятати, глибше зрозуміти авторську мету, його оцінку відображеної дійсності. Це, звичайно, вимагає від письменника великого знання народної мови. Не випадково, професор А. І. Єфімов стверджував, що “муки слова”, які переживає кожен письменник, - це передусім робота над синонімічними засобами мови”. [3]

Фразеологізми можуть виступати в різних варіантах, а разом з тим мати різноманітні семантико-стилістичні відтінки. Варіанти фразеологічної одиниці - це її лексичні і граматичні різновиди.

М. Стельмах в своїй мовній практиці дуже широко користується фразеологічними варіантами, наприклад: “полічити ребра”, “полоскотати ребра”, “поламати ребра”, “тримати язик за зубами”, “тримай язик за зубами”, “пече очі”, “очі пік”, “теревені точити”, “теревені розводити”, “в печінках сидять”, ”печінки переїдає”.

Багато фразеологізмів, які містять в собі слова голова, розум: “не дури голови”, “дурити голову”, “не баламуть голови”, “до голови неприв‘язав бог розуму”, “тримайся розуму й плуга”, “замакітрив голову”, “піти п розум до голови”, “утопила голову”, “чи це насмішка на язиці, чи недозрів в голові”, “він у мене у всьому голова”, “на розум недорід”, “капустяна голова”, “в голові ще не орано, а пишається як свячене порося”, “в голові зівяла розсада”, “ти ж маєш розум у голові”, “не сунь голову в чужий казан”, “щоб у голові загуділи джмелі”, “не хочу сунути голову в чужий глек”, “не баламуть голови”.

Грім – “йди тепер до грому”, “ніхто не знає, де його грім почує”, “котив на мене і громи і блискавки”, “почув, що гримить, - і в нору”, “пішли під три чорти чи до грому”, “затуркочеш до грому”, “не знаєш під який грім попадеш”.

Чорт – “де піп з хрестом, там і дідько з хвостом”, “будуть з тебе нечестивцю, чорти в пеклі витоплювати лій”, “і бога бійся, і чорта опасайся”, “і в старій грубі чорти топлять”, “хто дияволу служить, той з чортом дружить”, “ще ж чорти навкулачки не бились”.

 

1 2 3 4 5 6 7

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные