Характеристика и оценка поэм Т. Шевченко периода ссылки, написанных в 1847-1850 годы

ПЛАН
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ВИСОКОМОРАЛЬНИЙ ХАРАКТЕР СОЦІАЛЬНО-
ПОБУТОВИХ ПОЕМ КОБЗАРЯ.
1. 1. Поема „Москалева криниця” і її філософське підгрунтя
1. 2. Реалізм Шевченкових побутових проблем.
1. 3. Соціально-побутові поеми – живе втілення народного ідеалу.
РОЗДІЛ 2. РЕВОЛЮЦІЙНИЙ РОМАНТИЗМ ІСТОРИЧНИХ
ПОЕМ „ЗАСЛАНЧОГО” ПЕРІОДУ ТВОРЧОСТІ
Т. Г. ШЕВЧЕНКА
2. 1. Історичні поезії як прагнення поета возвеличити боротьбу народу за волю.
2. 2. Ідейно-художні тенденції історичних поем.
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ


ВСТУП
Актуальність теми. Творчість Тараса Григоровича Шевченка була і залишається великим одкровенням і великою таїною художнього слова для українського народу. Невичерпність його таланту вражає по сьогоднішній день. Постать Кобзаря стала символом України, її душею і волевиявленням. На Шевченка зсилаються, як на авторитетне джерело знань народу, його вірші вчать змалечку, його портрети – чи не в кожній освітянській світлиці. І це не гучна патетика, це вияв народної довіри до поета, який виміряв своє життя у неньці-Україні, який переймався її болями ніби живої істоти, і за це вона вдячна йому повік. “Ми просто йшли. . . У нас нема зерна неправди за собою. . . ” – ці слова з Шевченківської поезії зайвий раз доводять, що муза служіння поета була у відданості своєму народу, а його творчість була цілком присвячена народній єдності, самобутності, виявленні таланту, працьовитості, поетичності його душі і незламному прагненню до свободи. У переломний момент української історії, який ми переживаємо зараз, творчість Шевченка надихає на подвиги, вона вчить угледіти правду і вибрати добро, вибрати себе у цьому світі, а не обіцяну манну небесну, вона вчить простим законам щирості, чуттєвості й богонаверненості, які завжди порятують націю, народ, суспільство – і саму Людину.
У житті митця був період, коли його талант заблищав з неабиякою силою, розкрившись на всю глибину і розквітнувши пишним цвітом. Це сталося у роки, коли його душа плакала за Україною у часи поетового заслання. Саме на віддалі від Батьківщини ми розуміємо, що не можемо жити без рідної землі. Так було і з чуттєвою натурою поета. Талант, помножений на біль породив на світ Божий мистецькі шедеври. З травня 1847 року по оренбурзький арешт у 1850 і заслання на острів Мангишлак Шевченком написано більше творів, ніж за усі інші періоди творчості, разом узяті. . .
“Невільницькі поезії” – так називаються його твори цього періоду. Поезії не є датованими, дослідники вказують тільки рік їх написання. До “Малої книжки” поет переписав окремі твори, пронумерувавши їх у межах року і зазначивши рік на початку кожної річної книжки. Тому цей факт спонукає мобілізувати сили дослідництва, щоб прислужитися благородній справі – заповнення білих плям у творчості Кобзаря. І саме у цьому вбачається актуальність дослідження.
Однак, до основної мети дослідництва додається вивчення ідейно-художньої вартості “невільницьких поезій”. У сучасному шевченкознавстві загальновизнано, що написані у ті найтяжчі для творця роки твори, особливо поеми, належать до найкоштовніших перлин українського поетичного мистецтва. Вивчення цього періоду творчості Шевченка – цікава і корисна справа не тільки для дослідників, а й для кожного свідомого українця.
Об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження є ідейно-художня вартісність, поетика і соціальна спрямованість поем Т. Г

Шевченка періоду заслання.
Предмет дослідження. Предметом дослідження є поеми Кобзаря, написані ним у засланні 1847-1850 рр.
Мета роботи. Характеристика і оцінка поем Т. Г. Шевченка періоду заслання, написаних у 1847 – 1850 роки, визначення їх направленості, поетичних жанрів, ідейності, соціальної значущості, ролі і місця цих творів у творчості митця і в українській літературі загалом.
Завдання:
- ознайомлення зі змістом поем;
- ознайомлення і вивчення дослідницьких робіт по творчості Т. Г. Шевченка періоду 1847-1850 років;
- проведення власного дослідження творчості поета заданого періоду;
- зробити узагальнюючі висновки на основі отриманих досліджень.
Про творчість Т. Г. Шевченка у засланні висловлювалися різні думки. Так, О. Багрій писав, що пушкінський жанр ліро-епічної поеми стає основним жанром і в Шевченка, якщо судити про найбільш зрілі поеми його епохи розквіту (1846-50 рр. )”.
Першим наголосив на значенні “невільницької” лірики в художньому розвитку Т. Г. Шевченка і в історії української поезії літературний критик Л. Новиченко у статті “Поет і народ. До характеристики художнього методу у ліриці Шевченка”: “Шевченко – як лірик, як оригінальний і сміливий творець нових в українській поезії ліричних форм – виріс і сформувався в другій половині свого творчого шляху, починаючи з перебування поета в казематах “ІІІ отдєлєнія””.
І. Я. Франко писав: “Під впливом непривітних людей і ще більше непривітної природи киргизьких степів Шевченко заглиблюється у своє нутро, аналізує самого себе і виливає на папір свою власну журбу і муку”. [Франко І. Т. 17. У 20 т. – К. , 1955, с. 93].
Синтезуючі положення про емоційно-оціночний зміст і стильові особливості творчого обличчя поета висловлювали у 30-40-х роках М. Рильський та Л. Булаховський.
Про ліро-епічні поеми, про ліричного Шевченкового персонажа періоду заслання писав Ю. Бурляй у книзі “На захист ліричного героя”.
Спеціальні дослідження поетики й віршування Шевченка проводили літературознавці П. Волинський, Є. Шабліовський, В. Шубравський, І. Білодід, В. Ващенко та ін.
Поетична творчість Т. Г. Шевченка досліджуваного періоду найповніше досліджена у монографії Ю. О. Івакіна “Поезія Шевченка періоду заслання”. У ній автор розкриває значення поезії даного періоду в художньому розвитку як самого поета, так і всієї української літератури ХІХ ст. , висвітлює художнє новаторство Шевченка, особливості його творчого методу і стилю. Особливу увагу він приділяє збагаченню реалізму й поглибленню психологізму у поемах 1847-50 рр.
с. 14 Вічний як народ 1 абзац
Шевченко-масштабів
Дана робота складається зі вступу, основної частини, висновків і списку використаних джерел.

1 2 3 4 5 6 7

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные