Идейно-тематический перекличка поэзии 20-х и 60-х годов. как воплощение генетической преемственности ренессансных поколений.

– ні краю, ні кінця!

 Зорі й трави, мрево світанкове,

 Магія коханного лиця.

 Світе мій, гучний, мільйоноокий

- - - - - - - - - - - -

 Дай мені свій простір і неспокій

 Сонцем душу жадібну налий![36]

«Гей ти серце, -- соняшно гаряче, Гей ти, серце, -- сонцем золоте! Від колиски невгамовна вдача Оселилась з нами і росте![37]» Ці рядки О. Влизька є немов логічним продовженням Симоненківських:

 Скільки б не судилося страждати

 Все одно благословлю завжди

 День, коли мене родила мати

 Для життя, для щастя, для біди[38]

Ренесанс, у найширшому його розумінні, починається тоді, коли на шляху боротьби із консерватизмом, закостенілістю, мертвотністю формального реалізму, творча думка набуває нових методів для вироблення свого світогляду, для створення свого неповторного мікросвіту, позначеного новим розумінням людини, Бога і космосу. Митці періоду Ренесансу – це люди особливої породи, що живуть у незвичайний час. Вони не просто є атрибутом певного історичного проміжку. Вони самі є творцями його, позначеного єдністю світовідчування, цільністю внутрішнього світу. Періоди відродження обумовлюються закономірностями прогресу культури. Варто прислухатись до роздумів В. Шевчука, який пише: «Інколи мені приходить думка, що існують несхитні закони самозбереження нації. І справді, подумаймо: в час тоталітарного знищення української культури в 1929 – 1941 рр. народились діти, які пізніше, в 60-х візьмуть на себе місію національного відродження – чи випадково це?»[39] Наша стаття намагається дати відповідь на це питання.



[1] Кравців Б. 60 поетів 60-х років// Антологія нової Української поезії. -Пролог, 1967. -С. VI.

[2] Поліщук В. Літературний авангард. -Харків,1926. -с. 12.

[3] Зеров М. Нова Україна//Лавріненко Ю. Розстріляне відродження. -Париж,1959. -с. 126.

[4] Олійник Б. Віч на віч//60 поетів 60-х років. Антологія нової української поезії. -Пролог,1967. -с. 48.

[5] Історія української літератури ХХ століття: В 2 кн. -К. ,1998. -Кн. і. -136.

[6] Див. : Касьянов Г. Незгодні: українська інтелігенція в русі опору 1960-80-х років. -К. :Либідь, 1995. - С. 12.

[7] Ковалів Ю. З одного джерела//Діалектика художнього пошуку. -К. ; 1989. -С. 84.

[8] Цит. за: Цеков Ю. Ренесансова особистість в українському письменстві 20-х рр //Слово і час. -1994. -N2. -с. 13.

[9] Касьянов Г. Незгодні: українська інтелігенція в русі опору1960-80-х років. -К. : Либідь, 1995. -с. 10.

[10] Симоненко В. Серце моє в комсомолі// Лебеді материнства. -К. ,1981. -с. 92.

[11] Коцюбинська М. Доброокий// Спогади про Івана Світличного. - К. ,1998. -с. 106.

[12] Див. : Дзюба І. Пам’ять вдячності й боргу// Там же, с. 118.

[13] Тичина П. В космічному оркестрі//Лавріненко Ю. Розстріляне відродження. -Паріж,1959-С. 48.

[14] Там же с. 50.

[15] Гадзинський В. Айнштаін. Земля – М. , 1925. -С. 11.

[16] Поліщук В. Мій дух // Вибране. -К. , 1987. -С. 42.

[17] Вінграновський М. Прелюд №13 // Атомні прилюди – К. , 1962. -С

15

[18] Йогансен М. Робочий // Червоний шлях. - 1933. - №1. - С. 8.

[19] Історія Укр. Літератури ХХ століття: У 2 кн. -К. , 1998. -Кн. 2. -с. 78.

[20]  Руденко М. Слідами космічної катастрофи // Вітчизна. -1962. -№1. -С. 51.

[21] Гадзинський В.

[22] Драч І. Балада зі знаком запитання//Сонце і слово. -К. ,1987. -с. 69.

[23] Поліщук В. Матерія//Вибране. -К. ,1987. -с. 52.

[24] Доленго М. Споконвіку//Поезії. -К. ,1988. -с. 55.

[25] Крижанівський С. На магістралях віку//Вітчизна. -1967. -№8. -с. 130-131.

[26] Сосюра В. Місто//Твори: В 10 т. -К. ,1970. -Т. 1. -с. 97.

[27] Косяченко Г. Вітрини//Червоний шлях. -1926. -№4. -с. 32-37.

[28] Вінграновський М. «Учора ще. . . »//Сто поезій. -К. ,1967. -с. 98.

[29] Зеров М. Лист до П. Тичини//З архіву П. Тичини: Збірник документів: В 2 т. -К. ,1960. -Т. 1. -с. 301.

[30] Фальківський Д. «Ех!. . І вдарило кляте життя»//Поезії. -К. ,1989. -с. 43.

[31] Симоненко В. Лебеді материнства. -К. ,1981. -с. 223.

[32] Шевчук В. «Він світильником був , що горів і світив. . . »//Доброокий. Спогади про Івана Світличного. -К. ,1998. -с. 228.

[33] Танюк Л. З Іваном і без Івана//Там

1 2 3 4 5 6 7 8 9