Идея национального развития и развития украинской государственности в философии Украинской социал-демократов

Як завжди, перш за все, треба проаналізувати соціокультурні передумови вивчаємого періоду в розвитку української філософії взагалі та філософії української ідеї зокрема, який розпочався приблизно у середині XIXст.

Почнемо з економіки. На Лівобережній Україні та на Слобожанщині продовжується будівництво великих централізованих мануфактур, розпочате ще у 20-ті роки ХVІІІст. під впливом перетворень Петра I (у Західній та Правобережній Україні цей процес розпочався у 70-ті роки ХVІІІст. ). В останній чверті ХVІІІст. починають з'являтися перші доменні мануфактури, а з кінця ХVІІІст. починає свій розвиток машинобудівна промисловість. Наприкінці ХІХст. Україна щодо промислового розвитку посідала одне з перших місць в Російській імперії, фабрика стала основною формою виробництва, а основну продуктивну силу в промисловості становив фабричний робітник. Активно розвивалася внутрішня та зовнішня торгівля. Всі ці факти свідчать про зародження та розвиток на Україні капіталістичного ладу.

Але промисловість західноукраїнських земель, які входили до Австро-Угорщини, розвивалася значно повільніше. У 60-70-ті роки ХІХст. там переважала дрібна промисловість. Рівень механізації був низьким. Західноукраїнська промисловість не мала тих податкових пільг, які були в австрійських підприємств. Але головним було те, що імпортні фабрично-заводські вироби з більш розвинутих західних провінцій Австро-Угорщини були більш дешевими. Взагалі можна зауважити, що у промисловості західноукраїнських земель значну роль відігравав іноземний капітал - європейський та американський. Через утворення банків, акціонерних товариств, синдикатів, концернів іноземні підприємці оволоділи основними галузями промисловості Західної України, одержуючи значні прибутки. Мала місце неймовірна експлуатація робітників. Подивимося на це очима М. Коцюбинського. У своєму рефераті, прочитаному у 1908р. та присвяченому Іванові Франку він пише: “Коли перше, за панщини, експлоатація селянина була в стадії, так сказати, “натурального” хижацтва, то при зрості капіталізму вона приймає форми гострої, смертельної боротьби. Капіталізм висовує вже свої пазури, вони ростуть і загострюються. На село йдуть походами нові експлоататори, опутують селянина довгами, забирають його хату, землю

Вони захоплюють у свої руки промисли, ставлять фабрики, як павук павутиння, скрізь розстелюють свої сіті. Вчора хлібороб, хазяїн, а сьогодні пролетарій - селянин неминуче попадає у ті сіті і гине в нерівній боротьбі. ” [Коцюбинський М. Твори в 7-ми т. - К. : Наук. думка, 1975. - Т. 4. - С. 51]. Або звернемось до художнього свідоцтва самого І. Франка, пригадавши його “Борислав сміється” та інші твори, в яких правдиво змальовано жахливе становище робітників в Австро-Угорщині.

Проаналізуємо політичну ситуацію. Після розгрому Кирило-Мефодіївського братства центр активної політичної діяльності змістився на Західну Україну. Навесні 1848р. у Європі, в тому числі в Австро-Угорщині, до якої входила Галичина, активізувався антифеодальний, національно-визвольний рух. Українська молодь підтримала виступ польського студентства у Львові з вимогами відновлення Польщі у межах 1772р. У квітні 1848р. львівські українці подали австрійському цісарю петицію, де зазначалося, що вони є частиною великого слов'янського народу, є автохтонами у Галичині та мають право на навчання в українських школах, на діловодство українською мовою, на представництво в органах влади. 2 травня 1848р. було засновано Головну Руську Раду. Українські делегати взяли участь у Слов'янському конгресі в Празі, де теж йшлося про автономію для краю, про вільний розвиток української мови поряд з польською. Однак поразка революції 1848-49рр. затримала розвиток національного руху в Галичині. Але ненадовго, тому що у 1859-60рр.

1 2 3 4 5 6 7 8

Похожие работы