Инфляция и дефляция - экономическая природа, формы, типы, уровни и последствия

плати породжує інфляцію. “Накручування” цін веде до раптового, непередбачуваного зростання вартості сировинних ресурсів і енергоносіїв, що повною мірою відчули на собі економіка і населення молодої суверенної України.

Найстрашніше у інфляції витрат те, що вона породжує інфляційні очікування, а згодом, – і інфляційну психологію. Це явище виникає то­ді, коли у масовій свідомості людей існує впевненість, що інфляція буде наростати й надалі. Тому працівники вимагають підвищення заробітної плати “під майбутнє зростання цін”, а підприємці завчасно “закладають” у ціну своїх товарів очікуване зростання витрат на сировину, енергію, пра­цю і кредит.

Поряд із формами, необхідно виділити і типи інфляції. Розрізняють два типи інфляції: 1) інфляція відкрита; 2) інфляція затамована.

Саме відкрита інфляція здійснюється у формах інфляції попиту та інфляції витрат. Вона, хоча і деформує ринок нерівномірністю підви­щення цін, але не знищує повністю ринковий механізм ціноутворення.

Затамована інфляція зумовлюється неправильними діями держав­них органів, які боряться не з деформацією ринку, а з його наслідками –зростанням цін. Тому причини інфляції зберігаються, вона стає затамова­ною.

Затамована інфляція руйнує ринковий механізм. Ринок не виконує регулюючу функцію, адже не одержує цінових сигналів (зміна цін – основний важіль дії ринкового механізму). “Заморожені” ціни роблять невигідним прикладання капіталу та інших ресурсів в галузях, де високі витрати виробництва. Із таких галузей відбувається “втеча” капіталів, що породжує дефіцит певних товарів. У саморегульованій економіці дефіцит (нестача товарів) швидко ліквідовується більш високими цінами, а потім і розши­ренням виробництва. Тут же дефіцит стає хронічним, затамована інфляція породжує ажіотажний попит і товарний дефіцит дедалі збільшується. Тотальний товарний дефіцит – ознака затамованої інфляції, її не­минучим супутником стає “чорний” (нелегальний) ринок. Виробництво не працює, або працює повільно, зменшуються доходи, бідніє населення і держава.

Перевага відкритої інфляції у порівнянні із затамованою полягає у тому, що у першому випадку додатковий дохід від зростання цін одержує виробник, а у другому – кримінальні структури, що “розквітають” на “чорному” ринку.

Отже, винуватцем інфляції, у будь-якому випадку, є держава, невмілі і неправильні дії якої зумовлюють існування надлишку грошей в обігу і загальне зростання цін. Особливо це стосується емісійної інфляції

Якою б не була мета додаткової емісії – забезпечення виплати заро­бітної плати шахтарям чи вчителям, пенсій, соціальної допомоги тощо – вона обернеться зростанням цін, інфляцією, тягар якої звалиться, насам­перед, на тих же шахтарів і вчителів, пенсіонерів і неімущих. Будь-яка гро­шова емісія повинна бути обґрунтованою і виваженою, забезпеченою до­датковими товарами і послугами.

Для економіки шкідливий не лише надлишок, але й нестача грошей в обігу. У останньому випадку виникає дефляція.

Дефляція веде до кризи надвиробництва, нестача грошей поро­джує зменшення сукупного попиту, що загрожує скороченням масштабів виробництва, безробіттям, зниженням рівня добробуту нації тощо.

Однак, історична тенденція така, що у ринковій економіці розвиваєть­ся переважно інфляція, а не дефляція.

Література 

  1. Александрова М. М. , Маслова М. М. Гроші. Фінанси. Кредит. : Навчально-методичний посібник. – 2-ге видання, перероблене і доповнене. – К. : ЦУП, 2002. – С. 7–108, 196–330.
  2. Вісник НБУ, 1997, № 5. - С. 53.
  3. Гальчинський
1 2 3 4