Информационная политика в отношении СМИ Великобритании и России

органами Держкомдруку – регіональними керуваннями реєстрації і контролю за дотриманням законодавства Російської Федерації, утвореними на базі скасованої Державної інспекції по захисту волі печатки і масової інформації.

3. РОЛЬ СУДІВ У ДІЯЛЬНОСТІ ЗМІ

Суд, у відповідності c Законом про ЗМІ, є кінцевим пунктом для рішення більшості виникаючих суперечок і конфліктів. У суді можуть бути оскаржені:

  • будь-які неправомірні дії органа, що реєструє ЗМІ (відмовлення в реєстрації, порушення термінів реєстрації, пред'явлення додаткових вимог при реєстрації або перереєстрації, зловживання правом на безкоштовну публікацію обов'язкових повідомлень і т. д. );
  • рішення комісії з телерадіомовлення про анулювання ліцензії на віщання; порушення порядку надання запитуваної інформації (незаконне відмовлення, відстрочка, перевищення терміну і т. д. );
  • порушення порядку акредитації (відмовлення в акредитації, позбавлення акредитації, обмеження прав акредитованого журналіста);
  • відмовлення в спростуванні або відповіді або порушення порядку їхнього поширення (ч. 3, ст. 45).

Тільки суд повноважний вирішувати питання про визнання недійсним свідчення про реєстрації ЗМІ (ч. 1, ст. 15), про припинення і призупинення діяльності ЗМІ (ст. 16), про припинення поширення продукції ЗМІ (ч. 5, ст. 25), про покладання відповідальності за порушення законодавства про ЗМІ (ст. 58-60), про відшкодування моральної шкоди (ст. 62).

4

РОЛЬ МІЖНАРОДНИХ НОРМ ПРО ПРАВА ЛЮДИНИ В НАЦІОНАЛЬНОМУ ЗАКОНОДАВСТВІ

У Конституції РФ питання про взаємодію міжнародно-правових норм про права людини і діючого законодавства вирішений однозначно і цілком задовільно. “Загальновизнані принципи і норми міжнародного права і міжнародні договори Російської Федерації є складовою частиною її правової системи” (ст. 15). “У Російській Федерації визнаються і гарантуються права і волі людини і громадянина відповідно до загальновизнаних принципів і нормам міжнародного права і відповідно до дійсної Конституції” (ст. 17).

Уперше на конституційному рівні закріплена загальна норма, відповідно до якої встановлюється пріоритет міжнародних договорів, учасницею яких є Росія, над положеннями внутрішнього законодавства (ст. 15).

Кожний вправі відповідно до міжнародних договорів РФ звертатися в міждержавні органи по захисту прав і воль людини, якщо вичерпані всі наявні внутрішньодержавні засоби правового захисту (ст. 46).

Імплементація міжнародно-правових норм про права людини здійснюється не тільки на конституційному рівні. Так, в Указі Президента Російської Федерації “Про гарантії інформаційної стабільності і вимоги до телерадіомовлення” від 20. 03. 93 усім державним телерадіокомпаніям рекомендовано керуватися поруч рішень Парламентської Асамблеї Ради Європи. Однак реального впливу на статус і стиль роботи ЗМІ ці акти поки не мають.

5. СИСТЕМА ЗАКОНОДАВСТВА

Російське законодавство про ЗМІ виникло на базі Закону СРСР “Про печатку й інші засоби масової інформації”. Але якщо союзний закон декларував волю печатки, те російський - сприймає її як природний стан преси, що вимагає розумних обмежень, що дозволяють волю одних гармонійно сполучити з волею всіх інших.

Нині Закон “Про засоби масової інформації” діє практично в незмінному виді, (внесені виправлення не носять принципового характеру), однак його положення в правовій системі змінилося. Прийнято значне число законів, що стосуються окремих видів ЗМІ або визначених аспектів їхньої діяльності. Зокрема, до них відносяться закони:

  • “Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади в