Информационная политика в отношении СМИ Великобритании и России

ЗМІ, а з іншого боку - надмірна деталізація журналісткою діяльності у федеральному законі “Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади в державних засобах масової інформації”. Цей закон зобов'язує федеральні Державні тілі- радіокомпанії включати в інформаційні програми повідомлення про рішення, заяви, звертання і діях палат, прес-конференціях їхніх голів, про візити їхніх делегацій за рубіж. Крім того, їм запропоновано щотижня випускати програми про підсумки роботи палат, їхніх комітетів, комісій і т. д. Порядок віщання цих передач розробляється по представленню прес-служб палат.

17. КОМЕРЦІЙНА ТАЄМНИЦЯ І ДОСТУП ДО ІНФОРМАЦІЇ, ЩО НАЛЕЖИТЬ ПРИВАТНИМ ОСОБАМ

У відповідності зі ст. 139 ГК РФ комерційною таємницею вважається інформація, якщо: а) вона має дійсну або потенційну комерційну цінність у силу невідомості її третім особам; б) до неї немає доступу на законній підставі; в) її власник уживає заходів до охорони її конфіденційності.

На державні органи й організації, суспільні об'єднання і їхніх посадових осіб покладається обов'язок надавати журналістам інформацію про свою діяльність. У відношенні ж підприємств законодавство такої вимоги не містить.

Дані, що не можуть складати комерційну таємницю, визначаються законом і іншими правовими актами. Зокрема, до них відносяться установчі документи й утомившись, реєстраційні посвідчення і ліцензії, документи про платоспроможність, зведення про заробітну плату й умови праці працівників, про наявність вільних робочих місць, про забруднення навколишнього середовища, порушенні антимонопольного законодавства, участі посадових осіб підприємств у кооперативах, акціонерних товариствах і інших організаціях, що займаються підприємницькою діяльністю. Крім того, державним і муніципальним підприємствам заборонено в процесі приватизації відносити до комерційної таємниці дані про розміри майна і грошових засобів, про вкладення засобів у дохідні активи інших підприємств, про кредитні, торговельні й інші зобов'язання, про договори з кооперативами, іншими недержавними підприємствами й окремими громадянами (20).

 Розголошення комерційної таємниці складає як карне (ст

183 КК РФ), так і цивільне правопорушення.

18. ЗАХИСТ ДЖЕРЕЛ ІНФОРМАЦІЇ

Крім офіційних каналів одержання інформації завжди існує неофіційний, заснований на довірчих відносинах з інформатором. Зовсім очевидно, що особу, що постачає редакцію, журналіста серйозною компрометуючою інформацією, має потребу в тім, щоб не бути впізнаним.

Правові гарантії збереження в таємниці персональних даних інформатора дозволяють пресі одержувати від нього часом сенсаційні повідомлення. Однак не можна допустити, щоб анонімність служила прикриттям для наклепу, фальсифікації й інших засобів маніпулювання суспільною думкою, тому абсолютизація інституту захисту джерела інформації настільки ж шкідлива, як і його ігнорування.

Коли мова йде про повідомлення, наданих громадянами не для поширення, а для орієнтування журналістів, Закон “ПРО ЗМІ” жадає від редакцій не розголошувати отриману інформацію у своїх публікаціях. Що стосується можливості передати ці зведення третій особі, те тут повинні враховуватися характер, ступінь і правові підстави їхньої конфіденційності (державна, службова, комерційна, особиста, сімейна і т. п. таємниця). Крім того, розглянутий інститут зобов'язує редакції (ст. 41) і журналістів (ст. 49) не розголошувати персональні дані, що дозволяють ідентифікувати особистість автора листа або іншого повідомлення в редакцію, якщо той обмовив збереження їх у таємниці. Виключення складають випадки, коли вимога розкрити джерело інформації надійшло від суду, причому, у зв'язку зі знаходиться в його виробництві