Информационная война и информационная преступность

війни можна розглядати як соціально-негативні відхилення (девіації) у зв’язку з їх суспільною небезпекою та здатністю до заподіяння істотної шкоди. Щодо скоюваних необережно злочинів в інформаційній сфері (або в інших сферах – опосередковано – внаслідок здійснення інформаційних впливів), вони можуть розглядатися як такі, що підривають інформаційну безпеку суспільства чи його окремих елементів та сприяють створенню умов для активізації та подальшої успішної реалізації проявів інформаційної війни. Мова також може йти й про подібні діяння, що не визнані злочинними, але за своїми наслідками безумовно належать до соціально-негативних. Не виключено, що як злочинні, так і незлочинні соціально-негативні прояви, які в конкретний проміжок часу або момент скоєння носять неумисний характер, в подальшому можуть бути скоєні умисно, набуваючи ознак проявів інформаційної війни. В усіх випадках інформаційна війна та суспільно-негативні явища, що сприяють її генеруванню, веденню та активізації, в поєднанні складають у відношенні до “інформаційної” злочинності більш загальну систему, яка може часково в різних комбінаціях охоплюватись останньою. Крім того, не виключається можливість настання рівновеликості та “взаємонакладання” таких систем.

Структуру злочинності складає питома вага та співвідношення різноманітних видів злочинів (окремі види злочинності, через вивчення яких досліджується злочинність вцілому). Такі види злочинності можуть виділятися за різними підставами, зокрема, в залежності від об’єкту посягання, сфер життєдіяльності суспільства, в яких відповідні злочинні прояви мають місце, а також в залежності від специфіки скоєння. Особливістю так званої “інформаційної” злочинності є те, що в кримінологічному аспекті такий вид злочинності може бути виділений за всіма зазначеними підставами, а також як особлива форма злочинності людського суспільства “на конкретних етапах його існування”. Таким чином, під “інформаційною” злочинністю як об’єктом кримінологічного дослідження слід розуміти всі визнані в якості злочинних прояви інформаційної війни (умисні) та соціально-негативні суспільно-небезпечні прояви, що підривають інформаційну безпеку суспільства вцілому та його окремих елементів (необережні); крім того, в якості додаткового об’єкта дослідження слід визначити решту проявів інформаційної війни та необережних девіантних проявів діяльності в інформаційній сфері, які разом становлять більш загальну щодо “інформаційної” злочинності ситему, тісно з нею пов’язані та продуціюють елементи для поповнення структури “інформаційної злочинності”. Разом з тим, термін “інформаційна” злочинність, який використовується в такому значенні, є не досить коректним в кримінально-правовому відношенні (тому, власне, його застосування супроводжується використанням лапок), якщо під інформаційною злочинністю розуміти множину інформаційних злочинів, що характеризуються спільними рисами, ситема яких може бути закріплена в нормах кримінального закону, зокрема, на рівні окремого розділу Особливої частини КК (якщо кримінальне законодавство конкретної держави є кодифікованим, як це має місце, наприклад, в Україні). Тобто, не всі злочини, здійснювані шляхом або за допомогою інформаційних впливів, можуть розглядатися як інформаційні в кримінально-правовому значенні (в криміналогічному аспекті підстави для відокремлення певних видів злочинності можуть бути більш загальними та абстрактими, що дозволяє вести мову про такі види злочинності, як професійна злочинність, злочинність в сфері економіки, злочинність неповнолітніх, рецидивна злочинність тощо, які можуть об’єднувати різнопланові в кримінально-правовому розумінні види (групи) злочинів). Водночас, неможна говорити про те, що до системи інформаційних злочинів належать виключно комп’ютерні злочини, хоча така точка зору зараз є найбільш розповсюдженою, зокрема вона представлена в проекті нового КК України [2] та відображена в прийнятому в 1997 р. КК РФ [3]. Так звані комп’ютерні

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

Похожие работы