Информационная война и информационная преступность

час ведення війн, підготовки до їх ведення з метою нападу та захисту, чи розробляється задля цього. На сьогоднішній день вона є єдиною ефективною зброєю, яка в умовах науково-технічного прогресу здатна призвести одну з протидіючих сторін до перемоги, в той час, як застосування арсеналу сучасної традиційної зброї в глобальному або відносно глобальному конфлікті здатне призвести до знищення всіх учасників протистояння або, принаймні, до непоправних втрат в структурі національної безпеки, економіки та інших важливих сферах життєдіяльності конфліктуючих сторін в такій мірі, що жодна з них не зможе скористатися результатами перемоги [5,9]. Iнформаційна зброя цілком може розглядатися як альтернатива до зброї традиційної, а не її модифікація. Оскільки здійснення інформаційного впливу на супротивника є сучасним веденню перших традиційних війн, неможна вести мову про те, що з використанням інформаційної зброї традиційна війна стає інформаційною. Інформаційна війна, що ведеться, як і традиційна, державами або соціальними угрупуваннями з політичною метою, може співіснувати з останньою, доповнюючи збройну боротьбу, або замінювати її методи, як більш ефективна в сучасних умовах, виступаючи в якості альтернативи. При цьому інформаційний вплив не буде очевидним, як це має місце для бойових дій в традиційній війні. Погляди на сутність та природу інформаційної війни можуть бути досить різноплановими, зокрема висвітлювати її “технологічну” або “психологічну” сутність (оскільки існують різні підходи до визначення сутності інформаційної зброї [4-5,7-10] й, відповідно, потенційних мішеней ії застосування), що пов’язане з багатоаспекністю інформаційної війни як суспільного явища. Водночас можна зробити узагальнюючий висновок: інформаційна війна являє собою цілеспрямовані інформаційні впливи, що здійснюються суб’єктами вливу на мішені (об’єкти впливу) з використанням інформаційної зброї задля досягнення запланованої мети.

Не викликає сумнівів, що інформаційна війна ведеться за допомогою інформаційної зброї, хоча мова одночасно не може йти про обмеження проявів інформаційної війни виключно застосуванням інформаційної зброї (це справедливо підкреслене у визначенні інформаційної війни, розробленому Міністерством оборони США [7])

Інформаційна зброя може використовуватись різноманітними суб’єктами, зокрема такими, що не можуть визнаватися сторонами традиційної війни (наприклад, окремими фізичними особами). Мета її застосуваня може не співпадати з метою ведення традиційної війни, тобто інформаційна зброя може бути застосована не лише задля досягнення політичних переваг. Аналогічним чином може бути використано й традиційну зброю, однак переважна більшість випадків такого її використання розглядаються як протиправні (а саме – злочинні) і, таким чином, не можуть бути розцінені як прояви традиційної війни. Що ж стосується випадків використання інформаційної зброї, незалежно від суб’єктів та мети використання, всі вони розглядаються дослідниками як прояви інформаційної війни. Це вочевидь пов’язане з батоманітністю та розповсюдженістю випадків використання інформаційної зброї. Багатьма вченими визнається, що інформаційна війна точиться на різних рівнях: ведеться не лише збройними силами або спецслужбами і не лише маючи в якості мішені оборонну інфраструктуру конкретної держави [3-5, 7-9]. Інформаційні атаки все частіше спрямовуються не державою проти держави, а окремими суб’єктами проти конкретних мішеней (суб’єктів чи об’єктів). Глобальний характер інформаційної війни зумовлюється особливостями інформаційного суспільства, побудова якого залучає всіх членів суспільства до участі в інформаційних процесах. Визнання кожного суб’єкта суспільних відносин одночасно учасником “бойових дій” в інформаційній війні (а відповідно – її загального та багаторівневого характеру) пов’язане також з концепцією громадянського суспільства, відповідно до якої все більшого значення (в

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

Похожие работы