Информационная война и информационная преступность

реалізації, небезпека, реальність та ефективність яких забезпечується сугестивним характером впливів, таємним або завуальованим характером несанкціонованого одержання інформації чи її застосування, інших дій в інформаційній сфері (які мають завідомо негативний результат для інформаційних систем-мішеней), які, в свою чергу, безпосередньо забезпечують або створюють умови для подальшого порушення інтересів або процесів життєдіяльності (функціонування) інформаційних ситем-мішеней або інших інформаційних систем. Отже, може бути зроблений висновок про небезпеку проявів інформаційної війни для інтересів суспільства та його окремих елементів (в першу чергу – внаслідок заподіяння шкоди інформаційній безпеці), об’єктивну здатність до заподіяння зазначеним інтересам шкоди, яка, в разі її виявлення, дозволяє дати проявам інформаційної війни негативну суспільну оцінку. Це означає, що інформаційна війна не лише є внутрішньо притаманою інформаційному суспільству на різних рівнях, але й становить суспільну небезпеку. При цьому, виходячи зі ступеня істотності можливих наслідків та затратоємності окремих засобів ведення інформаційної війни, йдеться саме про високий ступінь суспільної небезпеки.

Суб’єктами, які ініціюють або здійснюють окремі прояви інформаційної війни на різних рівнях можуть бути будь-які “інтелектуальні” інформаційні системи соціального простору, тобто держави, соціальні групи, юридичні та фізичні особи. Навіть в разі ведення інформаційної війни суб’єктами війни традиційної та з притаманою останній метою, потайний характер ведення інформаційної війни та невикористання при її веденні фізичної сили людськіх ресурсів зумовлює не тотальну мобілізацію, а наявність конкретних натхненників та виконавців окремих акцій інформаційної війни, зокрема й тоді, коли вони попередньо об’єднані більш безпосередньою метою, ніж порушення інформаційної безпеки суспільства вцілому через порушення інформаційної безпеки його окремих елементів. Такими конкретними суб’єктами інформаційної війни в кінцевому випадку виступають фізичні особи (хоча на більш високому ступені узагальнення в якості суб’єктів інформаційної війни можуть виступати й юридичні особи, в інтересах яких або за завданням яких діють фізичні особи; вони, в свою чергу, можуть діяти як у власних інтересах, так і в інтересах або від імені держави чи соціального угрупування чи угрупувань, в тому числі неофіційно). Таким чином, окремі прояви інформаційної війни є спланованими наступальними діями (рідше – бездіяльністю: “ентропійні” впливи), що здійснюються конкретними суб’єктами, ланціюг яких може бути простежений аж до фізичних осіб, тобто діяннями. Ситуація не змінюється й тоді, коли має місце застосування інформаційних технологій. Незважаючи на те, що останні можуть розглядатися як інформаційні системи (або їх елементи чи поєднання), в тому числі й такі, що самонавчаються, їхня участь в реалізації завдань інформаційної війни не може здійснюватися поза втручанням “інтелектуальних” інформаційних ситем (в кінцевому випадку – людини, оскільки інші інформаційні системи не становлять екзистенційних центрів), ступінь якого залежить від здібностей автоматичних чи автоматизованих інформаційних ситем, зокрема від рівня розвитку штучного інтелекту.

Інформаційна війна є наступальною, спланованою та цілеспрямованою. Отже, акції реалізації завдань інформаційної війни є результатами волевиявлення суб’єктів, що їх здійснюють, тобто, здійснюються умисно (необережні негативні наслідки інформаційної діяльності не можуть розцінюватись як спричинені проявами інформаційної війни). Таким чином, ведення інформаційної війни, виходячи зі ставлення її суб’єктів до змісту та значення своїх дій, а також їх наслідків, має винний, власне умисний характер. Слід однак зазначити, що у випадках, коли має місце багатоелементний ланцюг суб’єктів реалізації завдань окремого прояву інформаційної війни, усвідомлення справжнього характеру та мети здійсненюваних дій

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

Похожие работы