Информационные ресурсы сети Internet

використовує кодування JFIF;Аудіо – потребує для інтерпретації аудіопристрій, який відтворює звукову інформацію. Основний підтип – "basic", контент якого – одноканальне аудіо, закодоване з використанням 8bit ISDN mu-law [PCM] з частотою 8000 Hz;Відео – зображення, що змінюється у часі  і супроводжуються узгодженим звуком. Основний підтип – "mpeg", контент якого – відео, закодоване відповідно до стандарту MPEG; Прикладні дані – бінарні дані, які обробляє спеціалізоване ПЗ. Підтипи:  "octet-stream" інтерпретується як бінарні дані, "PostScript" визначає PostScript-дані.

Вводяться також 2 композиційних базових медіатипа:

  • multipart – це дані, які складаються з кількох частин, що представляють собою незалежні типи даних. Основним підтипом є підтип "mixed", що визначає загальний комбінований набір частин, "alternative" – використовується для даних у різних форматах, "parallel" – для частин, які необхідно переглядати одночасно, "digest" – для багаточасткових фрагментів, у яких кожна частина має тип "message/rfc822";
  • message – інкапсульоване повідомлення.

Стандарт інтеграції синхронізованої мультимедійної інформації SMIL. SMIL (Synchronized Multimedia Integration Language) – рекомендований консорціумом W3С (Synchronized Multimedia Working Group) стандарт, який описує механізм створення документів, що містять синхронізовану мультимедійну інформацію. SMIL-презентації являють собою набір інструкцій, що описують текстові, відео- і аудіодані  і визначають послідовність їх відтворення.

За допомогою SMIL  можна сполучати в html-документі з метою синхронізованого  відтворення елементи таких типів:

  • текст;
  • нерухомі зображення (формати jpeg, gif, png тощо);
  • відео (формати mpeg, avi, mov  тощо);
  • аудіо (формати  mp3, wav, au тощо);
  • анімацію, що використовує векторну графіку (svg, swf, vml, тощо);
  • текстовий потік, синхронізований у часі  з іншою інформацією (sub, rt, sami тощо), приміром, стрічка новин або титри.

Кожний медіаоб’єкт у SMIL має індивідуальне ім'я і використовує атрибут src для вказівки імені і місця розташування файлу, що містить медіа-інформацію.

SMIL має атрибути: alt, запозичений з html, longdesc (зміст, як і в html-елементі object) і readIndex, які дозволяють описувати медіа наступним чином:

  • alt –  короткий текстовий опис файлу, найчастіше є навіть неповним реченням;
  • longdesc –  посилання (uri) на детальний опис (набір категорій для типів описів ще не встановлено);
  • readIndex – порядок презентації альтернативного тексту, що визначається з використанням елементів par, seq і excl

Класифікація мультимедійних об’єктів у проекті SERIF. У виділенні характерних ознак мультимедійної інформації цікаві роботи з класифікації МО, виконані в рамках проекту організації доступу до інформації про дослідницькі ініціативи Європи SERIF.  

Предметна область даної розробки – наукові дослідження, тому базовими поняттями є проекти, персоналії тощо. Важлива роль приділяється метаданим, що зберігаються у  базі SERIF. У рамках даного дослідження розроблена онтологія МО (рис. 2). Виділяються такі ознаки МО, як розмір (у мегабайтах) та тривалість (у хвилинах), жанр (наприклад, лекція, доповідь), цільова аудиторія та рівень підготовки (студенти, учні, вчені, інженери тощо). Проект орієнтований на наукові дослідження, тому розробники окремо виділяють презентації PowerPoint як об’єднання слайдів, тексту і анімації.  

Рис. 2. Онтологія МО в SERIF 

3. Таксономія мультимедійних об’єктів Інтернету

1 2 3 4 5 6