Информационные системы законодательных органов

ПЛАН 

1. Основні напрями реалізації проектів з теледемократії 

2. Інформаційно-технічний комплекс «РАДА».  

3. ІС «Законопроект».  

4. Електронний інформаційний бюлетень.  

5. Бази даних правової інформації Верховної Ради України.

Література.

 

1. Основні напрями реалізації проектів з теледемократії

Сьогодні в усьому світі спостерігається дедалі більше відчуження політиків від пересічних громадян і спад інтересу останніх щодо політичних проблем. Відповідно, починаючи з останньої декади ХХ століття у багатьох країнах було започатковано дослідження та проекти, спрямовані на пошук шляхів стимулювання демократичних процесів з використанням сучасних телекомунікаційних технологій. Пілотні проекти включають системи телеконференцій, публічні інформаційні термінали, системи телевиборів тощо. Усі такі зусилля позначаються як «теледемократія».

Теледемократія (teledemocracy) — використання телекомунікаційних технологій для більшого залучення громадян у політичні процеси на основі поліпшення передавання політичної інформації та думок між громадянами, політиками і виконавчою владою

Демократична система має чотири складові — громадян, законодавців (політиків), виконавчу владу і судову систему. Незалежність останньої пояснює виключення її зі сфери таких досліджень, а решта складових є рівноцінними.

Очевидно, що впровадження новітніх інформаційних технологій має на меті автоматизацію не тільки діяльності окремих струк­тур, а й інформаційної взаємодії між ними. Зв’язки громадян з органами влади забезпечують різноманітні системи електронної комерції за участю держави (див. розд. 4). Не менш важливими є інформаційні взаємозв’язки між законодавчою та виконавчою гіл­ками влади.

Основою для виявлення та формулювання проблем, які потребують правового врегулювання, є оперативні та статистичні дані, що охоплюють усі аспекти життя суспільства і держави; засідання Верховної Ради України та інших органів вищої влади; соціологічні дослідження, рішення, звернення громадських організацій та партій; міжнародна інформація, світовий досвід; листи та звер­нення громадян, організацій і т. ін.

При цьому роботу законодавця (депутата) неможливо відокремити від його діяльності як політика. З урахуванням існування як формальних (офіційних) інформаційних потоків та процедур прийняття рішень, так і неформальних, автоматизоване за­безпечення законотворчої діяльності має відбуватись у трьох напрямках — підтримка роботи парламенту; надання доступу до нагромаджених даних, що їх можна використати у процесі прийняття рішень; забезпечення комунікацій між політиками та їх зв’язків з органами державної влади і громадськістю. З 1990 року у Верховній Раді України функціонує інформаційно-аналітична система, яка охоплює весь цикл забезпечення законотворчої та правозастосовної діяльності. Автоматизовані збирання, накопичення та аналіз даних з проблем, які потребують нормативно-правового регулювання; підготовка проектів нормативно-правових актів; колективне обговорення пропозицій; порів­няльний аналіз, узгодження, прийняття (голосування); оперативне доведення їх до застосування на практиці; оброблення інформації і зворотний зв’язок про наслідки дії чинного законодавства та аналіз даних для прийняття рішень.

Система надає послуги не лише структурним підрозділам Верховної Ради України, а й тисячам користувачів державних і недержавних організацій, установ, закладів і підприємств, фізичним особам як в Україні, так і за її межами. Комп’ютерна мережа, на основі якої реалізовано систему, розташована у 8 будинках Верховної Ради і об’єднує близько 400 робочих станцій. Середовищем передавання є 5 км волоконно-оптич­ного кабелю і понад 20 км кабелю скрученої

1 2 3 4 5 6 7 8