Инновационная деятельность как творчество

Антиінноваційна установка виявляє себе в таких мовних штампах: «Так, але. . », «Це ми вже маємо», «Це в нас не можна утворити», «Це потребує доробки», «З цим ми не розв’яжемо наших головних проблем», «Тут не все є рівноцінним», «У нас є інші пропозиції» тощо. Коли все ж таки на нововведення дається згода, то для їх припинення або мінімізації існує декілька «хитрощів». До них належать:

  • «конкретизація документів», яка допомагає у потоці інструкцій і уточнень обмежити або зменшити масштаб змін;
  • «часткове втілення», що допомагає з системи новацій вирвати і впровадити лише один несуттєвий елемент;
  • «нескінченний експеримент», за допомогою котрого обирається незначний об’єкт для якомога тривалішого експерименту без тиражування його результатів;
  • «звітне впровадження», за допомогою якого формально виконується наказ про нововведення, але фактично все залишається в звичайному стані;
  • «паралельне впровадження», за допомогою якого стара система продовжує функціонувати поряд з новою, яка працює безрезультатно.

Для формування такої системи перепон проти нововведень існують психологічні, організаційні, економічні й соціальні причини.

До психологічних причин неприйняття інновацій належать: по-перше, нерозвинута кінцева мотивація, коли орієнтація на запобігання невдачам є сильнішою, ніж орієнтація на досягнення успіху («краще синиця в руках, ніж журавель у небі»); по-друге, «місцевий патріотизм», який виникає на базі неприйняття всього того, що не створено в межах своєї організації, установи, фірми («Ми робимо краще»); по-третє, недовір’я до вітчизняних технічних систем («Простіше купити за кордоном»).

До соціальних причин опору інноваціям належать: по-перше, зацікавленість у збереження існуючого; по-друге, міжвідомчі компроміси; по-третє, соціологічна незабезпеченість переходу до інновацій.

До організаційних причин опору нововведенням належать: по-перше, необхідність численних узгоджень; по-друге, монополія головних установ і організацій; по-третє, дефіцит досвідних виробництв, ризикових фірм, що займаються впровадженням інновацій.

До економічних причин опору нововведенням належать: по-перше, наявність дешевої робочої сили (ефективність виробництва досягається не за рахунок нововведень, а за рахунок експлуатації персоналу); по-друге, безробіття (нововведення, як правило, спричиняють скорочення кількості робочих місць); по-третє, відсутність системи економічних стимулів для персоналу установ, організацій, де впроваджуються інновації.

Чи існують норми, соціальні стандарти для нововведень? Нор­ми бувають політичними, правовими, професійними, моральними, естетичними та ін. Ще вони поділяються на природні («не зав­дай шкоди іншому») і конвенційні (договірні).

Одна річ, коли новаціям протидіють адміністративні обмеження: тоді скасування цих обмежень сприяє впровадженню нововведень. Зовсім друга річ, коли джерелом опору інноваціям стають традиції масової поведінки: в такому випадку адміністративний тиск не сприяє впровадженню нововведень. У структурі будь-якої норми є три компоненти: 1) узагальнений еталон поведінки; 2) оцінка реальної поведінки; 3) санкції (як караючі, так і стимулюючі). Щоб створити сприятливі умови для впровадження інновацій, треба цілеспрямовано формувати всі складові норми, треба формувати численний соціальний прошарок інноваторів, навчати й виховувати його. Але не кожна людина здатна до творчості й інновацій: існують соціонічні типи, більш здатні до плідної діяльності, і типи, що краще виконують рутинну роботу.


Література

Вертгеймер М. Продуктивное мышление - М. : Прогресс, 1987.

Гиргинов Г. Наука и творчество.  - М. : Прогресс, 1979. - Гл. І.

Глущенко Е. В. , Капцов А. И. Основы предпринимательства: Учебное пособие.  - М. : Вестник, 1996. - Гл. ІІІ - \/.

Громов Е. С. Художественное творчество.  - М. : Политиздат, 1970.

Кашницкий С. Е. Среди людей. Соционика - наука общения.  - М. : Армада-Пресс. - 2001.

Методичні вказівки до вивчення спецкурсу «Методи творчості в соціально-економічному дослідженні» / Укл. : Пясковський Б. В. , Арутюнов В. Х.  - К. : КДЕУ, 1996. - Розд. 1–4.

Мочерний С. В. Методологія економічного дослідження.  - Львів: Світ, 2001. - Розд. 6.

Молодцов А. В. Соционика для менеджера. : Учебное пособие.  - К. : ИСИО

- 1993.

Новиков Б. В. Творчество и философия.  - К. : Наукова думка, 1989.

Пригожин А. И. Нововведения: стимулы и препятствия (социальные проблемы инноватики).  - М. : Политиздат, 1989.

Пригожин И. , Стенгерс И. Порядок из хаоса.  - М. : Прогресс, 1986.

Поппер К. Открытое общество и его враги. В 2-х т.  - М. : Культурная инициатива, 1992.

Пушкин В. Н. Эвристика - наука о творческом мышлении.  - М. : Политиздат, 1967. - С. 114-159.

Ракитов А. И. Цивилизация, культура, технология и рынок // Вопросы философии. - 1992. - № 5. - С. 3-16.

Рассел Б. Человеческое познание: его содержание и границы. - К. : Ника-центр, 1997.

Русская философия собственности (ХVІІ-ХХ вв. ) /Авторы-составители Исупов К. , Савкин И.  - СПб: СП «Ганза», 1993.

Скотт Дж. Г. Сила ума: описание пути к успеху в бизнесе.  - К. : Внешторгиздат, 1991.

Філософія: Підручник / Заїченко Г. А. та ін.  - К. : Вища школа, 1995. - Розд. 12.

Філософія: Навчальний посібник / Надольний І. Ф. та ін.  - К. : Вікар, 1998. - Розд. ІІІ.

Хайек Ф. фон. Дорога к рабству // Вопросы философии. - 1991. - №№ 10-12.

1 2