Интеллектуальная ценность экономических знаний
Після тисячоліть існування виробництва суто матеріального характеру наприкінці XX століття людство почало переорієнтовуватися на новий, інтелектуально-інформаційний шлях розвитку, формувати економіку знань — джерело економічного і соціального поступу. Тобто у сучасному світі ціну кінцевої продукції дедалі менше визначає вартість матеріалу, натомість у ній зростає інтелектуальна складова. Нині головним джерелом багатства суспільства, нації стають знання, інтелект, завдяки яким додана вартість виникає у процесі генерування і використання нових ідей, нестандартних рішень і технологій. Тільки створення вартості у знаннємісткій економіці може сприяти підвищенню конкурентоспроможності вироблюваного продукту. В цьому контексті значно зростає роль інтелектуально-творчої праці науковців, конструкторів, програмістів, інженерів тощо. Отже, створення вартості в економіці знань пов'язане з радикальними змінами у суспільстві та моделях ведення підприємницької діяльності.
Автори статті аналізують ситуацію в Україні щодо розбудови економіки знань, пропонують шляхи розв'язання проблем у процесі переорієнтації виробництва від матеріального до інноваційне-інтелектуального спрямування.
Якщо конкурентні переваги у традиційній економіці забезпечував доступ до природних джерел і сировини, зручні транспортні маршрути, місткий ринок, дешева робоча сила, то в економіці знань запорукою успіху стали інновації та підприємництво, яке ґрунтується на знаннях, розвиненій інфраструктурній інформації (Інтернет, бази даних, телекомунікації, мобільний зв'язок).
У постіндустріальних країнах основними виробничими ресурсами є знання, інтелект, інноваційно-інформаційні технології, «high tech», які формують рейтинг знаннємісткої економіки. А джерелом економічного зростання стає продукування ідей як конкурентоспроможного товару. Сьогодні лідерами у створенні економічного багатства є країни, у валовому національному продукті яких закладені висока питома вага знань, нематеріальних активів і товарів, великі інвестиції в освіту, науку, охорону здоров'я та поліпшення якості довкілля
Нині очевидно, що в цьому процесі слід задіяти всі основні елементи продуктивних сил — як матеріальні, так і нематеріальні, зокрема, організаційно-управлінський досвід, фонди науково-технічних знань, людський капітал. Для підвищення ефективного виробничого потенціалу тепер немає інших шляхів, крім забезпечення відповідних рівнів і темпів нагромадження у сфері неречових форм багатства (ноу-хау, інформація, патенти). Недооцінка цього загрожує неминучим відставанням як окремих підприємств, так і економіки країни в цілому.
Але це не означає, що традиційні сфери виробництва (земля, вода, надра, капітал, праця) втратили своє первинне значення. Вони продовжують посідати вагоме місце в індустріальних, а також країнах доіндустріальної стадії розвитку. Лише у країнах «золотого мільярда» справді відбувається революційне утвердження примату інтелектуальної праці, інтелектуальної власності, інтелектуального капіталу. І базується все це на інноваціях, які дають можливість, передусім підприємливим людям, істотно впливати на економічний поступ. Враховуючи це, можна стверджувати, що лише невідкладна і якісна модернізація існуючих в Україні виробничих потужностей на основі інтелектуального капіталу і мобілізація всіх ресурсів здатні забезпечити економічний прорив та підвищення добробуту народу.
Інтелектуальний капітал в економіці знань вирізняється такими показниками:
• інноваційність країни (інтенсивність продукування і комерціалізація інновацій) — загальна величина науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт