Исторические доказательства существования личности Иисуса Христа

із Вавилонського талмуду – великої збірки юдейських статутів, законів, моральних приписів і легенд, які були впорядковані у Вавилоні впродовж II – V ст. після Різдва Христового.

Є в Талмуді згадки про вчителя І ст. Єлеазара бен Гірканоса, якого звинувачували у симпатії до християнства. Він переповідає розмову із якимось Яковом із Секанії, який цитував слова Ісуса, що йому сподобались. У праці «Походження християнства» А. Робертсон зазначає: «Тут маємо свідчення, яке відноситься до І ст. Важко підшукати привід, який спонукав би того чи іншого єврея вигадати цю історію. А якщо ж так, то це доводить, що Ісус Назарянин, який виступав проти єврейського священства, жив у першому столітті, в роки, які майже збігаються з традиційно прийнятим датуванням»[9].

Рабин Салман Цеві писав, що Ісус Назарянин народився у Віфлеємі Юдейському за царювання Ірода і був страчений в Єрусалимі при Понтійському Пилаті[5].

Відомий рабин Акиба бен Йосип, страчений під час придушення повстання Бар Кохби

(132 р. ), також згадував про смертне покарання Ісуса з Назарета напередодні Пасхи[10].

Незважаючи на критичне ставлення авторів Талмуду до особи Ісуса Христа, юдейський збірник статутів є для нас важливим аргументом доведення історичності новозавітних книг. Якщо б були бодай якісь сумніви в історичності Христа, юдейські критики неодмінно цим би скористалися. Ми ж бачимо, навпаки, впевненість тодішніх опонентів християнства в абсолютній реальності його засновника.

Ще одним нелітературним доказом життя і реальності Ісуса із Назарета є знахідка настінного зображення хреста, знайденого на руїнах Помпеї

Як відомо, міста Помпея та Геркуланум повністю загинули під час виверження Везувію у 79 р. Знайдене зображення хреста було розміром 20 см заввишки і 11 см завширшки, зверху над хрестом напис із трьох латинських букв – VIV, який дослідники прочитали як «Vivat Crux, vivat» (хай живе хрест). У цьому ж місті було знайдено черепок із зображенням хреста і написом: «Надія в Бозі». Отже, знахідки засвідчують, що для ранніх християн хрест, спасіння і Бог вже з самого початку нерозривно пов’язувалися з їхнім світоглядом.

Знахідка слідів християнства в Помпеї і Геркуланумі цікава для нас ще й тим, що апостол Павло проповідував в Путеолі (10 км від Помпеї) (Дії 28:13).

Усі ці приклади – це лише частина тих доказів, що існують. У нас не стане часу перераховувати великі та малі свідчення життя та воскресіння Христа. Бо є багато інших археологічних та історичних доказів життя Христа. Більше того, Біблія наводить низку деталей, які історично підтверджені багатьма авторитетними вченими та установами. Цих свідчень набагато більше, ніж в інших «історично достовірних» випадках. Як сказав англійський дослідник Б. Ф. Уескот: «Ознайомившись із сукупністю свідчень, можна без перебільшення стверджувати, що в історії не було події, котра б була так достовірно і різноманітно підтверджена, як життя і воскресіння Христа. Лише упереджена людина здатна подумати про неповноцінність свідчень, що підтверджують цю подію» [11].

То в чому ж тут проблема? Проблема якраз у тій інформації, яку доносить до нас Біблія. Бо якщо слова, що казав Христос, – правда, то ми маємо прийняти рішення, як нам ставитися

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11