История главной улице Ровно - Соборной

Історія головної вулиці Рівного — Соборної

Нещодавно Рівне відзначило свій 725-тий день народження.  

Однак, результати археологічних досліджень дають право запевнити, що вже в XII-XIII століттях неподалік від центру сучасного Рівного набувало розвитку поселення міського типу. Тобто, місто почало формуватися ще задовго до перших писемних згадок про нього, у часи Княжої доби.  

Починаючи з XV століття, воно належало луцькому землевласнику Іванові Дичко, родині князів Несвицьких, представниця якої виборола для Рівного Магдебурзьке право. У XVI — початку XVII століть володарями стали князі Острозькі, упродовж XVII ст. – польські князі Заморські, Конєцпольські, пізніше – Валевські, а з XVIII століття місто перейшло у власність князів Любомирських, які господарювали на цих землях упродовж двохсот років і звели чудовий палацовий комплекс, котрий, на жаль, до нашого часу не зберігся. Але прекрасний парк, закладений ними, нині став улюбленим місцем відпочинку рівнян. Крім того, свої «відбитки» на архітектурних спорудах міста залишили польський, німецький та радянські періоди, тому історія Рівного заслуговує на подальше вивчення й детальне дослідження.  

Сьогодні пропонуємо вам прогулятися головною вулицею рідного міста, навколо якої завжди вирувало життя, яка була, є і буде своєрідним пульсом Рівного, його життєдайною артерією. Ласкаво просимо на Соборну!

— Вітри історії кілька разів змінювали її назву: за царя – Шосейна, бо тут пролягало шосе Київ-Брест, за польського правління в ХХ столітті – 3 Травня (на честь першої польської Конституції), у період німецької окупації – Геринга, за радянської влади – Сталіна, Леніна, Ленінська. Й лише у часи незалежності України вулиця стала Соборною, бо є віра народу в соборність держави, у соборність наших душ. До того ж, саме на цій вулиці знаходяться величні споруди Свято-Воскресенського та Свято-Покровського соборів, — зазначила завідувачка відділу виставок Рівненського обласного краєзнавчого музею Галина Данильчук

 

Але ж ви, неодноразово проходячи цією вулицею, так нічого вражаючого та особливого й не бачили? Мабуть, просто не звертали уваги.

Розпочнемо з Покровського собору, що знаходиться на найвищій точці Рівного. Ця споруда виникла в місті вже у період незалежності й дуже швидко стала улюбленим місцем для обряду вінчання молодят.

Поруч – старе кладовище Грабник, де збережено поховання з 18 століття, а також покоїться прах сестри і брата Володимира Короленка. Тут же ще одна пам’ятка – Свято-Стефаніївська українська автокефальна церква. Далі – Кооперативний коледж, де навчався перший Президент незалежної України – Леонід Кравчук. Дрібничка, але приємно.  

Спускаючись пагорбом, ви неодмінно помітите пам’ятники загиблим за Україну, Климу Савурі та тисячам українським патріотам, які знайшли свій останній спочинок під мурами Рівненської в’язниці НКВС. Проте, це – пам’ятки нашого часу, а ось історія будинку, де нині знаходиться управління освіти Рівненської міської ради, розпочалася ще за Польщі. Тут містився навчальний заклад для євреїв, які становили значну частину населення Рівного. Тоді це було невеличке містечко з невисокими будиночками, що слугували господарям ще й в якості крамниць, кав’ярень, аптек. Як правило, навчальних закладів на центральній вулиці не будували, але виняток таки зробили для єврейської змішаної гімназії «Освіта» із польською мовою навчання, яка утримувалася за кошти батьків учнів. Саме для неї на центральній вулиці звели окрему споруду, де тепер діє міське управління

1 2 3

Похожие работы