История компьютерного пиратства и системы защиты информации

бути використані самостійно.

Водночас, недоліком авторсько-правової охорони є певне її обмеження. Мова йде про її поширення виключно на форму твору, водночас зміст авторське право жодним чином не охороняє. От чому наданий авторським правом захист не поширюється на ідеї і принципи, що лежать в основі програми для ЕОМ чи будь-якого її елементу, зокрема, на ідеї і принципи організації інтерфейсу й алгоритму, а також мови програмування. «Як об'єкт охорони визнається не ідея, закладена в алгоритм, а лише конкретна реалізація цього алгоритму у вигляді символічного запису конкретної послідовності операторів і дій над ними» [Симкин Л. С. Программы для ЭВМ: правовая охрана (правовые средства против компьютерного пиратства). М: Из-во «Городец», 1998. – С. 166]. З аналогічних міркувань не охороняються авторським правом ідеї і принципи організації інтерфейсу.

Тож охорона комп’ютерних програм виключно засобами авторського права, що охороняє єдність змісту і форми твору, може бути ефективною лише у тому випадку, якщо комп’ютерна програма має об’єктивну форму (звичайно – рукопис) і використовується лише у цій формі. Однак при реальному функціонуванні ЕОМ програма застосовується в зміненому (у порівнянні з рукописом) виді, тому авторське право не може забезпечити їй захист і повною мірою охороняти інтереси розробників програмного забезпечення. „Воно забороняє лише копіювання, розмноження і поширення твору без згоди автора, не перешкоджаючи практичному використанню предмета опису” [Батурин Ю. М. Проблема охраноспособности объектов компьютерной техники и технологии //Вопросы изобретательства. – 1988. – №8. – С. 21-24]. Разом з тим забезпечити захист комп’ютерної програми можна за допомогою патентного права. Одержання патенту дозволить запобігти несанкціонованому використанню ідеї програми, втіленої в її алгоритмі і відображеної в істотних ознаках формули винаходу. Найбільш ефективним засобом охорони назви програми для ЕОМ, її символіки, оригінального зображення на упаковці є її реєстрація як товарного знаку, що буде перешкоджати будь-кому використовувати їх в аналогічних цілях.

Дискусія щодо законодавчого визнання патентоздатності винаходів, у складі яких істотну роль грають елементи інформаційної технології, і у нашій країні все ще є відкритою. Але все ж таки на користь патентної охорони комп’ютерних програм свідчить той факт, що мова, зрештою, йде аж ніяк не про програми взагалі, а саме про технічні винаходи, істотною частиною яких є програмна складова, чи про так звані «програмні винаходи». У закордонних публікаціях такі винаходи називаються «Software Inventions (англ

) чи «Programmbezogene Erfindungen» (нім. ).

Захист же винаходів, безумовно, має здійснюватися за патентним законодавством. Сьогодні розробка у будь-якій галузі техніки може вважатися виконаною на сучасному рівні тільки за наявності в ній елементів інформаційної технології (програмного чи мікропроцесорного керування, інтегральних мікросхем тощо). Останнім часом у США намітилася тенденція патентування «чистого програмного забезпечення». Як приклад можна назвати серію патентів на системи знань і експертні системи, видані фірмі «Technowledge Inc» і значне розширення діапазону патентоздатних об’єктів.

Очевидно охорона комп’ютерних програм в Україні була б набагато ефективнішою при використанні як засобів охорони авторського, так і патентного права.

 

Лiтература

  1. Вікіпендія – вільна енциклопедія – http://uk. wikipedia. org/wiki/Піратство_(інтелектуальна_власність)
  2. Українська анти піратська асоціація Піратство в Інтернеті - http://www. apo. kiev. ua/internet. phtml
  3. Інтелектуальна власність, 2010, №10 – Троцька А. Тепер i у піратів є свято - http://www. intelvlas. com. ua/news/fight-piracy/1330/
  4. Інтелектуальна власність, 2010, №10 – В Україні кількість нелегальних програм зросла за
1 2 3 4 5 6 7 8

Похожие работы