История моей местности. Ровно

Зміст

1. Мікрорайон «Боярка»

2. Вулиця Павлюченка. Іван Васильович Павлюченко

3. Положення про герб міста Рівне

4. Перша письмова згадка про місто

5. Українська назва Рівного

6. Пам’ятні місця

7. Територія заснування сучасного Рівного

8. Спомин про це містечко

Використана література

 

Мікрорайон «Боярка»

 Найдавніші вісті про мікрорайон «Боярка» зафіксовані 1882 році. Назва її пов'язана з прізвищем Бояр, де приховане однозвучне слово кількох значень: «великий землевласник», «особа найвищого стану серед службовців» та ін. На початку 19 століття Боярка була чеською колонією.

 Вулиця Боярка пролягає на захід від вулиці Олени Теліги і впирається у вулицю Макарова.

 З непарного боку вулицю перетинають, або до неї прилучаються:

 а) провулок Боярка

 б) вулиця Бориса Шведа

 в) вулиця Луцька

 г) вулиця Вінницька

 д) провулок Вінницький 

 

Вулиця Павлюченка. Іван Васильович Павлюченко.

 Вулиця Павлюченка названа на честь Івана Васильовича Павлюченко.

Іван Васильович Павлюченко (18 серпня 1915 - 22 березень 1944) - командир 525-го штурмового авіаційного полку 227-ї штурмової авіаційної дивізії 2-ї повітряної армії 1-го Українського фронту, майор. Герой Радянського Союзу. Народився 18 серпня 1915 року в хуторі Попівка нині Кущевська району Краснодарського краю. У 1935 році був призваний в Червону Армію. У 1939 році закінчив Сталінградську військову авіаційну школу пілотів. Учасник радянсько-фінської війни 1939-1940 років. Учасник Великої Вітчизняної війни з червня 1941 року. Воював на Північно-Західному, Брянському, Воронезькому і 1-му Українському фронтах. До березня 1944 року зробив 149 бойових вильотів на штурмівку військових цілей, знищивши 50 танків, 172 автомашини, 5 літаків, 5 складів з боєприпасами, 3 переправи з живою силою і технікою ворога. 22 березня 1944 при поверненні з бойового завдання літак майора Павлюченко потрапив в снігопад і розбився. Похований в місті Рівне, Україна.

 

ПОЛОЖЕННЯ ПРО ГЕРБ МІСТА РІВНЕ

Герб міста Рівне - старовинний. Точна дата його створення та першого застосування невідома. Невідомий і його автор. В останній чверті XVIIIстоліття після входження Правобережної України, а в її складі і Волині, до Російської імперії він був затверджений як герб повітового центру тодішньої Волинської губернії. Вживався цей герб у Рівному до вересня 1939 року. Герб є символом міського самоврядування, який знаменує надання місту певних прав. Він являє собою голубого кольору щит французької форми, тобто чотирикутник з загостренням внизу. На нижній стороні щита (приблизно 1/6 площі) смужка зеленого кольору, на яку своєю основою спирається зображення башти срібного кольору з входами у неї з трьох сторін. Башта символізує місто Рівне, в яке в'їздили з трьох сторін (зі сторони Клеваня, Тучина, Здолбунова). З четвертої сторони у давнину місто обмивалося порівняно багатоводною тоді річкою Устя. Голубий колір символізує красу та величність, срібний -невинність і чистоту, зелений - надію, радість, повний достаток, щедрість. Зображення герба міста поміщується:

- на будинку міської Ради;

- у залах, де проводяться сесії міської Ради;

- при в'їзді до Рівного.

Відтворюване зображення герба міста, незалежно від його розмірів, завжди повинно точно відповідати кольоровому або чорно-білому зображенню, яке додається до цього Положення.

 

ПЕРША ПИСЬМОВА ЗГАДКА ПРО МІСТO.

«Рочник капітульний Краківський» під 1283 р. сповіщає: «Князь Лєшко, вступивши у бій з литовцями в Ровно, переміг їх і багатьох з них убив». У цьому ж томі «Історичних пам'яток Польщі» вміщено інший «рочник» — «Рочник Краківський», що охоплює 966-1291 pp

і, отже, написаний «по гарячих слідах» Лєшкового походу на Волинь. Ця пам'ятка теж досить лаконічно оповідає про цей похід: «Лєшко у Ровно убив багато литовців». Записи цих «рочників» не пов'язані текстологічно між собою і, таким чином, не походять від спільного джерела.

 Це робить їх свідчення ще більш вагомими. Звернемо увагу на написання латинською абеткою слова «Ровно»: у першому випадку через W, у другому — через «V». Напевне, робилися спроби якомога точніше передати давньоруське «Ровьное». Саме так реконструює його мовознавець О. Стрижак («Рівне чи Ровно?» — журн. «Мовознавство», 1967, №4, crop. 82-83).

 Отже, одержано вагоме підтвердження в джерелах того факту, що Ровно вже існувало в 1283 році. А хто ж тоді заснував Рівне? Вчений і на це питання дає відповідь: «На жаль, джерела не уточнюють, чим воно тоді було: містом чи фортецею. Існує думка що Ровно збудував на східних рубежах свого князівства волинський князь Володимир Васильковим, племінник Данила Галицького. Галицьке-Волинський літопис повідомляє, що Володимир інтенсивно будував нові міста і зміцнював старі, особливо на окраїнах князівства. Певно, такою фортецею і було спочатку Ровно». У Галицько-Волинському літописі під 1282 роком розповідається, як Володимир Василькович зібрався в похід проти польського князя Болеслава, що пограбував західне пограниччя Волинського князівства. У цей похід князь запросив союзних йому литовців. Але поки литовські князі зібрали військо, волинський похід проти Болеслава переможно закінчився. Все ж литовці прийшли до Володимира і доповідали, що готові йому служити. «Князь же нача думати, — коментує літописець, — а куда повести» їх і вирішив ударити на іншого польського князя Лєшка Чорного, котрий також чинив набіги на Волинь. Литовське військо вде­рлось у Люблінську землю і з великою здобиччю повернулось додому («Полное собрание русских летописей», т. II. Ипатиевская летопись, СПб, 1908, стор. 869).

 Як бачимо, повідана Галицько-Волинським літописом історія зовсім не нагадує ту, яку розповідають польські «рочники» і Длугош. У польських джерелах литовці нападають на Сандомирщину і потім Лєшко заганяє їх углиб Волині. Думаю, проте, що саме цей запис Галицько-Волинського літопису ще в XIXст. кимсь міг бути пов'язаний з повідомленням Длугоша (або «рочників») і, таким чином, безпідставно був «уточнений» час Лєшкової експедиції під Ровно. Зауважу принагідне, що хронологічна сітка Галицько-Волинського літопису припасована до нього набагато пізніше, аж у XV ст. , тому є дуже і дуже неточною. Отже, в 1983 році місту Ровно виповнюється 700 років». Волині Т. Стецький пише (1880р. ) про Рівне, що це «одне з найдавніших міст Волині.

 Назва походить від місцевості, на якій було засноване — на рівнині; оточеній горбами над великим ставом і його Устею». А «Волынские епархиальные ведомости» (1888, № 7) пишуть про Рівне: «Про час заснування його немає достовірних даних. Якщо можна довіряти безіменному літопису, доданому до Шлецера (Шлецер Август Людвіг (1735-1809) — німецький історик, публіцист і статистик, професор в Геттінгені, вивчав у Росії староруські літописи, видавець Никонівського літописного зводу — Г. Б. ), то в числі 25-ти волинських міст згадується і місто Ровенськ як одне з найдревніших і первісних міст Волині, сучасник можливого заснування руської держави (в IX ст. ). Достовірні відомості про Рівне починаються лише з XV ст. ».

 Очевидно, ця інформація запозичена з архіву, який знаходився в резиденції княгині Любомирської в Дермані Дубенського повіту.

1 2 3 4

Похожие работы