История развития баз данных

управління даними в зовнішній пам'яті. До цього кожна прикладна програма, якою потрібно було зберігати дані в зовнішній пам'яті, сама визначала розташування кожної порції даних на магнітній стрічці або барабані і виконувала обміни між оперативною пам'яттю і пристроями зовнішньої пам'яті за допомогою програмно-апаратних засобів низького рівня (машинних команд або викликів відповідних програм операційної системи). Такий режим роботи не дозволяє або дуже утрудняє підтримка на одному зовнішньому носієві декількох архівів інформації, що довго тривало зберігається. Крім того, кожній прикладній програмі доводилося вирішувати проблеми іменування частин даних і структуризації даних в зовнішній пам'яті.  

Файли і файлові системи 

Важливим кроком в розвитку саме інформаційних систем з'явився перехід до використання централізованих систем управління файлами. З погляду прикладної програми, файл — це іменована область зовнішньої пам'яті, в яку можна записувати і з якої можна прочитувати дані. Правила іменування файлів, спосіб доступу до даних, що зберігаються у файлі, і структура цих даних залежать від конкретної системи управління файлами і, можливо від типу файлу. Система управління файлами бере на себе розподіл зовнішньої пам'яті, відображення імен файлів у відповідні адреси в зовнішній пам'яті і забезпечення доступу до даних.

Конкретні моделі файлів, використовувані в системі управління файлами, ми розглянемо далі, коли перейдемо до фізичних способів організації баз даних, а на цьому етапі нам досить знати, що користувачі бачать файл як лінійну послідовність записів і можуть виконати над ним ряд стандартних операцій:

1. створити файл (необхідного типу і розміру);

2. відкрити раніше створений файл;

3

прочитати з файлу деякий запис (поточну, наступну, попередню, першу, останню);

4. записати у файл на місце поточного запису нову, додати новий запис в кінець файлу.

У різних файлових системах ці операції могли декілька відрізнятися, але загальний сенс їх був саме таким. Головне, що слід зазначити, це те, що структура запису файлу була відома тільки програмі, яка з ним працювала, система управління файлами не знала її. І тому для того, щоб витягувати деяку інформацію з файлу, необхідно було точно знати структуру запису файлу з точністю до біта. Кожна програма, що працює з файлом, повинна була мати у себе усередині структуру даних, відповідну структурі цього файлу. Тому при зміні структури файлу потрібно було змінювати структуру програми, а це вимагало нової компіляції, тобто процесу перекладу програми у виконувані машинні коди. Така ситуації характеризувалася як залежність програм від даних. Для інформаційних систем характерною є наявність великого числа різних користувачів (програм), кожен з яких має свої специфічні алгоритми обробки інформації, що зберігається в одних і тих же файлах. Зміна структури файлу, яке було необхідне для однієї програми, вимагала виправлення і перекомпіляції і додаткового налагодження решти всіх програм, що працюють з цим же файлом. Це було першим істотним недоліком файлових систем, який з'явився поштовхом до створення нових систем зберігання і управління інформацією.

Далі, оскільки файлові системи є загальним сховищем файлів, що належать, взагалі

1 2 3 4 5 6 7 8