История развития информатики

мишки до правого краю екрана буде виїжджати цей самий SideBar. На ньому будуть годинник, причому не електронний, а зі стрілками, панель швидкого запуску, убудований програвач аудіофайлів, монітор завантаженості процесора і заповнення дисків, календар на поточний місяць і безліч інших речей. Зрозуміло, його можна буде перебудовувати, змушуючи показувати тільки те, що нам необхідно.

Імовірно, розроблювачі хочуть, щоб користувачі відмовилися від програм сторонніх виробників. Адже й правда, навіщо потрібно встановлювати купу інших програм, якщо всі вони і так будуть за замовчуванням, та ще й сумісність з Windows буде стовідсотковою?

Звичайно, такі досягнення повинні підкріплюватися розвитком апаратури комп'ютерів. Зокрема буде підвищуватися частота процесорів. Чи можливе таке підвищення безкінечно? На жаль, сучасна наука говорить, що ні. Чому? Бо на фізичному рівні підвищення частоти можна домогтися двома способами: підвищити швидкість проходження сигналу всередині кристала мікропроцесора або зменшити шлях, який цьому сигналу треба проходити. Обидва напрямки застосовуються для прискорення швидкодії комп'ютерів зараз, але мають свої обмеження.

Швидкість обмежується швидкістю світла, а в сучасних матеріалах, з яких виробляють кристали процесорів, сигнал проходить майже з такою швидкістю, як промінь світла у вакуумі.

Розміри кристала теж зменшувати дуже важко, бо сучасні мікропроцесори треба складати з величезної кількості дрібних часто-чок-тригерів. Зараз учені зменшують розміри тригерів

Є інформація, що вдалося побудувати процесори, де такою найменшою часточкою є три атоми! Але поки створені тільки експериментальні моделі таких справді «мікро»-процесорів.

Невже й дісно людство зайшло в глухий кут? Напевне, якби наука на Землі розвивалася тільки в одному напрямку, так би воно. було. Але над подоланням швидкості світла, над роботою з над-малими маєтками працюють інші науки. Крім того, можуть бути винайдені зовсім нові принципи побудови комп'ютерів. Хто знає?

Ще один цікавий напрямок розвитку комп'ютерів досі не розглядався. Починаючій з кінця 70-х років XX століття почали створюватися комп'ютери для вбудованого застосування. Звичайно, вони зовсім" не схожі ні на персональні, ні на інші ЕОМ. Ми можемо побачити велику кількість персональних комп'ютерів, але вбудованих комп'ютерів можемо і не помічати, хоча саме вони зустрічаються нам майже на кожному кроці. Де ж ховаються ці комп'ютери? А вони всюди: у мікрохвильових печах, автоматичних пральних машинах, мобільних телефонах, пультах дистанційного управління, сучасних кондиціонерах та холодильниках, у сучасних автомобілях їх теж дуже багато (системи запалювання, контроль клімату, навігація, гальмівна система, автоматичне очищення скла та вмикання фар тощо), ще більше їх у кораблях та літаках (є моделі літаків, де кожен механізм контролюється комп'ютерами, їх кількість на борту може досягати кількох сотень), усе частіше вони зустрічаються в промисловості (автоматичні верстати та конвеєри, системи управління та захисту двигунів, агрегатів тощо).

Кількість таких комп'ютерів зростає навкруг нас з кожним днем. Вони полегшують та роблять приємнішим життя людини ще зовсім недовго, але стали вже невід'ємною частиною нашого життя.

 

1 2 3 4 5 6 7