История развития родного языка

Історія розвитку рідної мови

Рідною мовою належить уважати мову своєї нації, мову предків, яка пов'язує людину з її народом, з попередніми поколіннями, їх духовними надбаннями.  

Нормальним є, коли рідну мову діти засвоюють від батьків. Однак специфічні умови існування нашого народу і породжувані ними фактори страху і холуйства часто руйнують цей природний у цивілізованому суспільстві процес, а тому в історії України звичні випадки, коли до рідної мови значна частина українців повертається лише у зрілому віці – якщо взагалі повертається.

Що ж до двох «рідних мов», ідея яких так інтенсивно донедавна насаджувалась серед неросійських народів, то друга «рідна» мова – явище таке ж природне, як друга голова в чорнобильських телят-мутантів.

Про дві рідні мови можна говорити хіба що стосовно окремих змішаних сімей, однак наукою зафіксовано, що вже в третьому поколінні тут залишається одна мова.

Існують нації, складові частини яких користуються різними мовами (наприклад, швейцарці – німецькою, французькою, італійською, ретороманською), є також різні нації, що послуговуються однією мовою (наприклад, іспанською користуються, крім іспанців, чілійці, кубинці, аргентинці, мексиканці та ін. ). Однак це не більше, як виняток, що підтверджує правило: назва народу і його мови мають той самий корінь.

Українська мова є мовою українською народу, отже, вона і тільки вона повинна бути рідною для кожного, хто вважає себе приналежним до української нації. «Без мови нашої, юначе, й народу нашого нема» (В. Сосюра)

Історія розпорядилася так, що чимала кількість українців як в Україні, так і поза її межами, зберігаючи свою духовну спорідненість з українською нацією, не мала можливості опанувати рідну мову. Щоб уникнути повної денаціоналізації – власної і своїх дітей, – ці люди перш за все мають оволодіти українською мовою як найголовнішим каналом зв'язку з рідним народом, його культурою та устремліннями.

Рівень розвитку рідної мови відображає рівень духовного розвитку нації: словник – це те, що нація знає про світ, а граматика це те, як вона про цей світ говорить.

Становлення і розвиток української мови - це відображення історичного буття українського народу, органічна, найсуттєвіша частка цього буття.

Українська мова з часів її зародження в лоні спільно-східнослов'янських мов, з часів її унормування як загальнонародної в XІV ст. , з чарівного періоду українського відродження, з класичної доби літературної історії ХІХ ст. , з часів революції й сьогодення постала у кращих зразках творів великих майстрів слова, які плекали мову, насичувалися нею і повертали народові витончені в словесних гранях мовні образи. Звідси постає велика сила мовотворчості письменників, які завжди наголошували на тому, що пізнання світу - це вивчення рідної мови й інших мов у взаємозбагаченні людського досвіду.

Не можна не захоплюватися тим, що це розуміли ще наші предки. Так, Володимир Мономах у своєму "Поученії" зазначав: коли щось умієте робити добре - не забувайте того, а коли не вмієте, "тому ся учите, яко же бо отец мой, дола сідя, изумьете язык, в том бо честь єсть от иных земель". Причину необхідності вивчення рідної та інших мов славетний князь

1 2

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные