Итальянская литература XVII в.

архаїчні тенденції, пов'язані з племінною культурою. Збройна боротьба з португальськими завойовниками відобразилась у сингальській поезії на Цейлоні.

Помітний і вплив культури Сходу на західноєвропейські літератури. У другій половині 17 століття поглиблюються наукові уявлення європейців про східну культуру. Це відіграє певну роль у виробленні ідей та уявлень європейського Просвітництва.  

Відомий французький лікар, мислитель і мандрівник Ф. Берньє, що прожив дев'ять років при дворі могольських правителів, повернувшись на батьківщину, видав у 1680 році книгу, що познайомила його співвітчизників з Індією, її політичною історією та звичаями її населення. Велике пізнавальне значення мали мандрівки Шардена і Таверньє Персією, помітну роль у розвитку інтересу до культури Близького Сходу відіграв французький літератор Галлан. Дещо пізніше, вже на початку 18 століття, він опублікував свій переклад «Тисячі і однієї ночі», що мав вплив на тодішню західноєвропейську літературу.

Ще на початку століття у європейських мислителів виникає інтерес до Китаю. Про Китай у своїх працях згадує Бекон, особливості розумового складу і політичного устрою китайців ідеалізує англійський есеїст Роберт Бертон, автор «Анатомії меланхолії» (1621). Французький філософ Ламот Левайє ставить Конфуція в один ряд з Сократом і Платоном.

У другій половині століття у Франції, Англії та Німеччині з'явились численні описи Китаю і перші переклади конфуціанського канону. Звертаючись до цих книг, західноєвропейські мислителі шукали на Сході матеріал для обґрунтування своїх суспільно-політичних теорій ідеального державного устрою

Одним з філософів, що виявив особливий інтерес до Китаю, був Лейбніц.

Основні потоки літературних впливів 17 століття поширюються переважно з Заходу на Схід. Художні методи класицизму та бароко, що широко представлені у літературі Західної Європи, впливають на самобутню художню культуру Центральної, Південно-Східної, а почасти і Східної (Україна, Білорусь) Європи. Стильові традиції перської літератури слугують передумовами формування своєрідної поетичної манери в Індії. У свою чергу, вплив індійської літератури простежується у тибетській літературі і за її посередництва — у монголів. Вплив ісламу помітно відображається в літературі Індонезійського архіпелагу і Малакки. Китайці, японці, корейці, в'єтнамці у 17 столітті вперше знайомляться з культурою Західної Європи.

Рання народна література 

Вплив Франції

Французька проза і лицарські романи були популярні в Італії в 12-14 сторіччях. Історії з каролінгінських і артурианських циклів часто читали грамотні люди, а французькі менестрелі декламували вірші в публічних місцях по всій північній Італії. ДО 13-го століття розвивалася «франко-венеціаньска» література, головним чином анонімна; італійці копіювали французькі оповідання, часто адаптуючи і розширюючи деякі епізоди, а іноді створюючи нові твори на основі французьких.

Хоча цю літературу писали французькою, автори часто свідомо або несвідомо вводили елементи зі своїх власних північно-італійських діалектів, таким чином створюючи лінгвістичний гібрид. Автори важливих прозаїчних робіт, як, наприклад, венецієць Мартіно да Каналь і флорентієць Брунетто Латіні (їхні найвідоміші твори «Les estoires de Venise» (1275; «Історія Венеції») і «Livres dou tresor» (1260; «Книги Скарбів») відповідно) — були краще обізнані із французькою мовою, ніж такі поети як, наприклад, Сорделло Мантуа, які писали вірші провансальською мовою. Любовні вірші провансальською були, фактично, такими же популярними як і французькі романи.

Сицилійська школа

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные