И.Я. Франко как ученый и писатель. Его роль в формировании национально-культурного сознания народа

Розділ ІІ. Організаційно-культурна діяльність І. Я. Франка та її вплив на розвиток української національної культури

2. 1. Наукові праці Франка про революційні події в Галичині 1848-1849 рр.

Внесок Івана Франка у дослідження періоду революційних подій 1848-1849рр є досить вагомим для історії галичан. Вчений зумів яскраво описати у своїх працях історію галицького народу у цей важливий для нього період.

Всі важливі події тих років були у центрі уваги Франка. Про них він писав у таких своїх працях: « Задушні дні у Львові 1848 р. », « Панщина та її скасування 1848 р. в Галичині », « Причинки до історії 1848 р. », « До мартівських днів 1848 р. у Львові », « Давні акти до нового спору », « Огляд праць над етнографією Галичини в ХІХ ст. » та інших.

Праці І. Франка в більшій чи меншій мірі проливають світло на всі найважливіші події 1848- 1849 рр. у Галичині – від початку аж до її поразки. Одним з найбільш важливих питань, що їх висунули на порядок дня бурхливі події цих років, було аграрно-селянське. Та в шляхетсько-буржуазному таборі в цьому питанні не було єдності. І. Франко вважав першою кісткою незгоди в цьому таборі питання про скасування панщини [12; с. 123].

Найбільш слабким місцем революції в Галичині було небажання керівників польського національного руху визнати право на рівноправність українського народу, їх великодержавна шовіністична політика,що дістала свій вияв, зокрема, в березневому адресі до монарха, національну обмеженість якого відзначив І. Франко.

У бурхливі 1848 -1849 рр. галицькі українці вели вперту боротьбу за поділ Галичини на східну і західну частини, тобто за етнографічною ознакою. Таким чином, ця справедлива боротьба за поділ Галичини набрала справді масового характеру.

Незважаючи на поразку , революція 1848-1849 рр. відіграла величезну роль у розвитку західноукраїнських земель. Франко відзначив, що саме тоді, під час революції, була розбуджена серед галицьких українців політична думка.

Поразка революції визначила спосіб проведення селянської реформи. Історію проведення селянської реформи в Галичині І. Франко ґрунтовно розглянув у ряді своїх праць, найкращими з яких є « Панщина та її скасування 1848 р. в Галичині » та « Галицька індемнізація » [12; с. 125].

Праці, в яких Франко розглядав історію розвитку капіталістичної економіки у Галичині, свідчать про глибоке розуміння економічних процесів, які мали місце у Галичині.

Франко відмічав, що в процесі розвитку фабрично-заводської промисловості дедалі розорювались ремісники, поповнюючи лави пролетаріату.

В 1848-1849 рр. становище трудящих Галичини було дуже важким. Жорстокий соціальний гніт переплітався з політичним і національним гнобленням. Становище ускладнювалось ще й поділом українських земель, політичний статус яких не був однаковим. І російський, і австрійський ,і угорський уряди здійснювали політику національного поневолення українського народу. І. Франко у своїх творах дав блискучий аналіз життя трудящих, показавши їх злидні та безправ'я [11; c. 54].

Багато праць Франка присвячено висвітленню економічного становища робітничого класу Галичини. У ґрунтовній статті « Промислові робітники в Східній Галичині і їх плата 1870 р. » революціонер – демократ змалював яскраву картину важких матеріальних умов робітничих мас.

І. Франко у загальних рисах дав характеристику сервітутного питання в Галичині. Він викрив антинародний характер сервітутного законодавства. Дослідник підкреслював, що реалізація цього законодавства супроводжувалось пограбуванням громадських лісів та пасовиськ.

Однією з найголовніших причин зубожіння і пролетаризації галицького селянства І

Франко вважав податки. Існуюча тоді в країні податкова система була складовою частиною фінансової політики уряду, який систематично перерозподіляв багатства Галичини на користь основних австрійських провінцій. Головний податок ,який доводилось платити селянам, був земельний. Ним не обкладались лише непродуктивні землі.  

Історик довів, що селяни дуже терпіли від самої організації збору податкових надходжень. Війти і писарі або забагато брали податків, або не зараховували вже зданих сум, або взагалі витрачали їх. Заборгованість по податках силою стягували з селян екзекутори, конфіскуючи худобу, різні речі господарського вжитку звичайно більшої вартості, ніж заборгована сума.

Важливим є спостереження І. Франка про поступову перевагу революційних елементів у львівській міській управі і визрівання у ній у жовтні 1848 р. ідеї повстання. Письменник у своїй праці «Задушні дні у Львові 1848 р. » описав це повстання [10; с. 41].

Отож, внесок Івана Франка у дослідження історії Галичини є досить вагомим для історичної науки. Він глибоко висвітлив становище галицького народу у важкі для нього часи. Також зумів точно описати події, що відбувалися у Галичині у цей період. І. Франко у своїх творах дав блискучий аналіз життя трудящих, показавши їх злидні та безправ'я.

 

2. 2. Науковий доробок І. Франка як цінна спадщина українського національно-культурного руху

За життя І. Франка протягом майже сорока років вийшло десять збірок його поезій: "Балади і розкази", "З вершин і низин" (виходила двічі), "Зів'яле листя", "Мій Ізмарагд", "Із днів журби", "Semper Tiro", "Давне і нове", "Вірші на громадські теми". "Із літ моєї молодості". Це ціла поетична скарбниця. У своїх пошуках поет-новатор часто досягає вершин досконалості.

Перш за все І. Франко визначився як поет-громадянин. Його політична лірика – оригінальне надбання української культури. А вершиною її можна вважати знаменитий пролог до поеми "Мойсей". Мотив служіння народові розвивається і виростає в поезії Франка до апофеозу боротьби за людину, її волю і щастя: "Лиш боротись – значить жить". [26; c. 68].

Окремий принадний дивосвіт І. Франка –  прозові оповідання, новели, образки. Ще в більшій мірі, як у поезії, задумав письменник у своїй прозі відобразити широчінь і глибину життя. Цей велетенський задум реалізував прозаїк у десяти повістях і романах і в ста п'ятнадцяти оповіданнях, новелах, образках. Майже всі його прозові твори мають захоплюючий сюжет, вони пересипані життєвими деталями, чується у них гомін живого слова.

У цілій низці оповідань письменник змалював життя дитини ("Малий Мирон", "У кузні", "Під оборогом", "Мій злочин", "Грицева шкільна наука", "Олівець" та ін. ). Новаторським є роман "Борислав сміється". Значним внеском в українську літературу стали драми І. Франка ("Украдене щастя", "Учитель" та ін. ), романтичні драматичні поеми. Важливе місце у багато­гранній діяльності.

Важливе місце у працях І. Франка займають переклади з європейських літератур. Він не обминув жодного видатного явища національного та світового письменства. Вісімнадцять томів у п'ятдесятитомному зібранні творів відведено вибраним працям ученого у царині теорії й історії літератури, літературної критики, фольклористики, етнології. Його перу належить понад 30 розвідок про Т. Шевченка. Такою науковою студією, як "Із секретів поетичної творчості" І. Франка, могла б пишатися будь-яка європейська література. Франків "Науково-літературний вісник" об'єднав навколо себе письменників, критиків, публіцистів з усієї України.

1 2 3 4 5 6 7 8

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные