И.Я. Франко как ученый и писатель. Его роль в формировании национально-культурного сознания народа
Розділ ІІ. Організаційно-культурна діяльність І. Я. Франка та її вплив на розвиток української національної культури
2. 1. Наукові праці Франка про революційні події в Галичині 1848-1849 рр.
Внесок Івана Франка у дослідження періоду революційних подій 1848-1849рр є досить вагомим для історії галичан. Вчений зумів яскраво описати у своїх працях історію галицького народу у цей важливий для нього період.
Всі важливі події тих років були у центрі уваги Франка. Про них він писав у таких своїх працях: « Задушні дні у Львові 1848 р. », « Панщина та її скасування 1848 р. в Галичині », « Причинки до історії 1848 р. », « До мартівських днів 1848 р. у Львові », « Давні акти до нового спору », « Огляд праць над етнографією Галичини в ХІХ ст. » та інших.
Праці І. Франка в більшій чи меншій мірі проливають світло на всі найважливіші події 1848- 1849 рр. у Галичині – від початку аж до її поразки. Одним з найбільш важливих питань, що їх висунули на порядок дня бурхливі події цих років, було аграрно-селянське. Та в шляхетсько-буржуазному таборі в цьому питанні не було єдності. І. Франко вважав першою кісткою незгоди в цьому таборі питання про скасування панщини [12; с. 123].
Найбільш слабким місцем революції в Галичині було небажання керівників польського національного руху визнати право на рівноправність українського народу, їх великодержавна шовіністична політика,що дістала свій вияв, зокрема, в березневому адресі до монарха, національну обмеженість якого відзначив І. Франко.
У бурхливі 1848 -1849 рр. галицькі українці вели вперту боротьбу за поділ Галичини на східну і західну частини, тобто за етнографічною ознакою. Таким чином, ця справедлива боротьба за поділ Галичини набрала справді масового характеру.
Незважаючи на поразку , революція 1848-1849 рр. відіграла величезну роль у розвитку західноукраїнських земель. Франко відзначив, що саме тоді, під час революції, була розбуджена серед галицьких українців політична думка.
Поразка революції визначила спосіб проведення селянської реформи. Історію проведення селянської реформи в Галичині І. Франко ґрунтовно розглянув у ряді своїх праць, найкращими з яких є « Панщина та її скасування 1848 р. в Галичині » та « Галицька індемнізація » [12; с. 125].
Праці, в яких Франко розглядав історію розвитку капіталістичної економіки у Галичині, свідчать про глибоке розуміння економічних процесів, які мали місце у Галичині.
Франко відмічав, що в процесі розвитку фабрично-заводської промисловості дедалі розорювались ремісники, поповнюючи лави пролетаріату.
В 1848-1849 рр. становище трудящих Галичини було дуже важким. Жорстокий соціальний гніт переплітався з політичним і національним гнобленням. Становище ускладнювалось ще й поділом українських земель, політичний статус яких не був однаковим. І російський, і австрійський ,і угорський уряди здійснювали політику національного поневолення українського народу. І. Франко у своїх творах дав блискучий аналіз життя трудящих, показавши їх злидні та безправ'я [11; c. 54].
Багато праць Франка присвячено висвітленню економічного становища робітничого класу Галичини. У ґрунтовній статті « Промислові робітники в Східній Галичині і їх плата 1870 р. » революціонер – демократ змалював яскраву картину важких матеріальних умов робітничих мас.
І. Франко у загальних рисах дав характеристику сервітутного питання в Галичині. Він викрив антинародний характер сервітутного законодавства. Дослідник підкреслював, що реалізація цього законодавства супроводжувалось пограбуванням громадських лісів та пасовиськ.
Однією з найголовніших причин зубожіння і пролетаризації галицького селянства І
Історик довів, що селяни дуже терпіли від самої організації збору податкових надходжень. Війти і писарі або забагато брали податків, або не зараховували вже зданих сум, або взагалі витрачали їх. Заборгованість по податках силою стягували з селян екзекутори, конфіскуючи худобу, різні речі господарського вжитку звичайно більшої вартості, ніж заборгована сума.
Важливим є спостереження І. Франка про поступову перевагу революційних елементів у львівській міській управі і визрівання у ній у жовтні 1848 р. ідеї повстання. Письменник у своїй праці «Задушні дні у Львові 1848 р. » описав це повстання [10; с. 41].
Отож, внесок Івана Франка у дослідження історії Галичини є досить вагомим для історичної науки. Він глибоко висвітлив становище галицького народу у важкі для нього часи. Також зумів точно описати події, що відбувалися у Галичині у цей період. І. Франко у своїх творах дав блискучий аналіз життя трудящих, показавши їх злидні та безправ'я.
2. 2. Науковий доробок І. Франка як цінна спадщина українського національно-культурного руху
За життя І. Франка протягом майже сорока років вийшло десять збірок його поезій: "Балади і розкази", "З вершин і низин" (виходила двічі), "Зів'яле листя", "Мій Ізмарагд", "Із днів журби", "Semper Tiro", "Давне і нове", "Вірші на громадські теми". "Із літ моєї молодості". Це ціла поетична скарбниця. У своїх пошуках поет-новатор часто досягає вершин досконалості.
Перш за все І. Франко визначився як поет-громадянин. Його політична лірика – оригінальне надбання української культури. А вершиною її можна вважати знаменитий пролог до поеми "Мойсей". Мотив служіння народові розвивається і виростає в поезії Франка до апофеозу боротьби за людину, її волю і щастя: "Лиш боротись – значить жить". [26; c. 68].
Окремий принадний дивосвіт І. Франка – прозові оповідання, новели, образки. Ще в більшій мірі, як у поезії, задумав письменник у своїй прозі відобразити широчінь і глибину життя. Цей велетенський задум реалізував прозаїк у десяти повістях і романах і в ста п'ятнадцяти оповіданнях, новелах, образках. Майже всі його прозові твори мають захоплюючий сюжет, вони пересипані життєвими деталями, чується у них гомін живого слова.
У цілій низці оповідань письменник змалював життя дитини ("Малий Мирон", "У кузні", "Під оборогом", "Мій злочин", "Грицева шкільна наука", "Олівець" та ін. ). Новаторським є роман "Борислав сміється". Значним внеском в українську літературу стали драми І. Франка ("Украдене щастя", "Учитель" та ін. ), романтичні драматичні поеми. Важливе місце у багатогранній діяльності.
Важливе місце у працях І. Франка займають переклади з європейських літератур. Він не обминув жодного видатного явища національного та світового письменства. Вісімнадцять томів у п'ятдесятитомному зібранні творів відведено вибраним працям ученого у царині теорії й історії літератури, літературної критики, фольклористики, етнології. Його перу належить понад 30 розвідок про Т. Шевченка. Такою науковою студією, як "Із секретів поетичної творчості" І. Франка, могла б пишатися будь-яка європейська література. Франків "Науково-літературний вісник" об'єднав навколо себе письменників, критиків, публіцистів з усієї України.