Лесопроизводственный комплекс Украины

Лісовиробничий комплекс

Лісовиробничий комплекс охоплює лісове господарство, деревообробну, целюлозно-паперову, лісохімічну і гідролізну промисловість. Продукція одного виробництва є сировиною для іншого. Лісозаготівельні підприємства дають деревину для лісопильних заводів. Пиломатеріали — вихідна сировина для меблевих фабрик. Відходи лісозаготівлі і деревообробки йдуть у лісохімію. Тому вигідно створювати лісохімічні комбінати, де разом з послідовним обробленням деревини можлива повна переробка відходів.

Лісове господарство. Ліси відіграють ґрунтозахисну, водоохоронну роль, є «легенями» великих міст. Лісові ресурси України дуже обмежені.

Основні масиви лісів зосереджені в Карпатах, на Поліссі, в горах Криму. Поширені такі цінні породи дерев, як бук, дуб, сосна, ясен, ялина, смерека.

Нині лісистість території України становить 14,3 %, а приріст лісистості території — тільки 0,1 % на рік.

У Карпатах і на Поліссі заготовляють понад 90 % всього лісу України. Це становить щорічно близько 14,5 млн кубічних метрів деревини. З інших країн ввозять за цей же час 21—22 млн кубічних метрів лісу. Отже, Україна щорічно споживає приблизно 36 млн кубічних метрів деревини. За межі нашої держави за рік вивозиться 1 млн кубічних метрів деревини бука і дуба

Головне завдання лісового господарства — поліпшувати екологічну ситуацію і сприяти забезпечуванню держави лісовими ресурсами. Для виконання цього завдання треба проводити широке лісонасадження, зменшувати лісопиляння, раціональніше і повніше використовувати деревину.

Перед Україною в сучасний період досить гостро стоїть проблема підвищення рівня самозабезпечення лісовими ресурсами. Для забезпечення потреб держави при нинішній заготівлі власної деревини необхідно щороку закуповувати її на 4 млрд доларів. В той же час за рахунок створення нових заповідників і виникнення територій радіаційного забруднення державні ресурси деревини можуть скоротитися на 1,6 млн кубічних метрів.

За рахунок власних ресурсів деревини потреби України задовольняються на третину. Водночас відходи деревини використовуються лише на 50—60%. У лісопаркових зонах зрубані дерева роками гниють на землі. Важливо розширювати площі під швидкоростучими і цінними породами дерев, проводити заходи щодо підвищення продуктивності насаджень. Особливо перспективним є вирощування лісів плантаційним способом.

У перспективі потреба в пиломатеріалах значно зменшиться, а в картоні, пресованих виробах, деревних плитах - зросте. Розвиток цих виробництв, що базуються на відходах виробництв комплексу, для України дуже актуальний.

Деревообробна промисловість розміщена в Україні досить рівномірно, хоч у сировинних районах (Карпати і Полісся) концентрація її підприємств вища. В районах лісорозробок і біля них великими центрами деревообробної промисловості є Рахів, Ясиня, Хуст, Ужгород, Перечни, Великий Бичків, Мукачеве (Закарпатська область), Львів, Івано-Франківськ, Чернівці, Костопіль (Рівненська область), Луцьк, Житомир, Чернігів, Шостка (Сумська область).

За межами зон лісорозробок, у значних промислових центрах і транспортних вузлах (Київ, Донецьк, Харків, Одеса, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Черкаси, Кременчук, Кривий Ріг, Дніпродзержинськ, Каховка, Херсон) на девізній сировині сформувалися деревообробні підприємства. Міста Карпат і Полісся дають основну частину фанери, пиломатеріалів, деревностружкових і деревноволокнистих плит, будівельних деталей з деревини, а також паперу і картону.

Виробництво деревностружкових плит налагоджене на деревообробних комбінатах у Києві і Тересві (Закарпатська область), лісокомбінатах у Сваляві (Закарпатська область) і Надвірній (Івано-Франківська область), домобудівному комбінаті в

1 2 3