Механизм и этапы творческой деятельности

Концепція бісоціацій, тобто необхідності використання подвійної асоціації (поєднання) почуттів. Проста асоціація дає тіль­ки репродуктивне знання, а нам треба мислення, що дає творче знання. Автором є А.  Кестлер, що написав книгу «Акт твор­чості». Він не обмежується вивченням якості одного виду творчості, а розглядає її взагалі, як феномен, і не тільки як суто людський, а поширює його і на тваринний світ, розкриваючи інстинк­ти і своєрідні форми творчості в морфогенезі, тощо. У такий спосіб він намагається виявити глибинні джерела творчості живої матерії, без встановлення яких утруднюється вивчення природного походження творчих здібностей людини. Його мета - показати спільність принципів творчості живих істот на різних рівнях еволюційного розвитку. Дослідник вважає, що кожний вид матерії має свій принцип творчої діяльності. Основу цього принципу слід шукати у прихованих властивостях об’єктів матеріального світу або в особливостях самого індивіда.

Шукання прихованих властивостей можна, в принципі, здійснювати кількома методами. Зокрема, порівняннями, аналогією. Але ці методи не можуть репрезентувати «істинну творчість». Не може бути справжньої творчості і при використанні асоціацій. Для цього потрібен бісоціативний акт, який полягає у поєднанні раніш не пов’язаних рівнів минулого досвіду та структури відносин. Таким чином забезпечується розуміння того, що треба усвідомлювати існуюче, одночасно розглядати його в різних планах.

У той час як асоціація являє собою дію звички, є її проявом і багато в чому зумовлюється широтою індивідуального досвіду та знань конкретно мислячого суб’єкта, бісоціація виступає явищем, протилежним асоціації, являє собою «перетасовування» матриць гетерогенних (різнорідних) систем знань і знаходження нових, раніше не помічених зв’язків між ними. Проте, бісоціація - це не просто «перетасовування», а й взаємопроникнення і взаємозапліднення матриць, внаслідок чого взаємодіючі матриці виявляються своєрідно перетвореними і дають якісно нову матрицю винаходу, відкриття або інших творчих продуктів.

Як приклад бісоціативного акту А.  Кестлер розглядає винахід­ницьке завдання визначення відсотка вмісту золота в царській короні, яке було розв’язане Архімедом за асоціацією з підвищенням рівня води у ванні від занурення в неї тіла. Він вважав, що на початковій стадії пошуків розв’язання проблеми мають місце випадкові спроби розв’язання у площині системи «планіметричних» знань дослідника. Зустріч з перепонами у мисленні повертає дослідника у вихідне положення, йде пошук розв’язання у другій площині.

Знаходження рішень можливе, коли дві площини є водночас активними на різних рівнях свідомості. Творча напруга, пород­жена проблемною ситуацією, зберігає завдання пошуку в пам’яті навіть тоді, коли свідомість веде пошук в іншому напрямку, і таким способом забезпечується вибір випадкових ситуацій. Цей процес називається «еврика-процесом» або «еврика-актом». Кож­ний, хто приймає ванну, знає, що рівень води при зануренні тіла піднімається. Знав це і Архімед, але він, очевидно, ніколи раніше не робив спроб сформулювати, усвідомити ці знання. Потрібен ще бісоціативний поштовх, який дає змогу вести пошук нових відносин на основі попередніх знань та досвіду, щоб розв’язати винахідницьке завдання.

Ми бачимо різницю між рутинним мисленням і творчим, коли перебуваємо в єдиній площині з творчим актом, який передбачає розгляд питань у двох або більше площинах. Є два способи переборення рутинності нашого мислення. Перший - це перехід у казковий, уявний світ, звернення до міфів, у сонливий стан, бо найбільш плідна ланка міститься на кордоні між сном і пильнуванням, де матриці дисциплінованої думки вже функціонують, але ще не такою мірою затвердилися, щоб стати перепоною мрійливій зливі уяви; другий - це пошук у глибинах людської психіки таких прошарків, у яких здійснюється синтез нових ідей ієрархічного рівня.

Враховуючи думку про подвійну природу творчого акту, що складається з деструктивних та конструктивних аспектів, доцільно тимчасово припинити свідомий контроль, тобто логічне мислення, і дати волю фантазії, щоб усунути перепони творчому стрибку. Фантазія - це «повитуха» інтуїції, творчого успіху. Контроль свідомості буде корисним на наступному етапі, щоб відрізнити справжній творчий процес від химер.

А. Кестлер зазначав, що дослідникам притаманний, з одного боку, скептицизм, а з другого - відкритість розуму, що часто приводить до наївної віри в нові концепції, сприяє інтуїтивному пошуку розв’язання завдання. Власне творчий процес у нього складається з двох стадій: перша - це інкубація, взаємозапліднення гетерогенних матриць і досягнень продукту взаємозапліднення, що здійснюється інтуїтивно, без участі свідомості й мови, подібно до того, як людина відходить назад, щоб зробити кращим свій стрибок уперед; друга стадія - це бісоціативний акт інсайту (тобто осяяння). Це результат інтуїції, яка приводить до дивовижних знахідок у короткому ланцюгу міркувань. Таким чином, інсайт треба розглядати як акт бачення певного продукту, що виплив у свідомості з глибин підсвідомості.

Концепція творчості як процесу вирішення нестандартних завдань. Ряд сучасних закордонних фахівців намагається протиставити творчу особистість конформістській особистості. Розум поділяють на конвергентний (тобто збіжний) і дивергентний (розбіжний). Природу конформізму (пристосування до існуючих правил і знань) слід вбачати в недостатній упевненості у власній думці, готовності прийняти думку колективу за правильну або погодитись із колективом, незважаючи на внутрішню впевненість у своїй правоті. Особлива увага приділяється дивергентному (тобто розбіжному) мисленню, вмінню знаходити незвичайне в звичайному. Процес мислення слід також розглядати в різних аспектах. З погляду розробки методології творчості значний інтерес викликають дослідження спрямованості пошуків невідомого, визначення його критеріїв, кордонів.

Г.  Уоллес виділив чотири етапи творчого мислення: підготовка, визрівання, натхнення і перевірка істинності. Ці етапи перекривають один одного і межі між ними не є чітко визначеними. М.  Бунге відзначає шість фаз інтуїції: по-перше, це передуюча фаза пошуку за правилами логіки, яка в разі невдачі веде до відмови від логічного шляху; по-друге, це пошук інтуїтивних рішень; по-третє, вербалізація інтуїтивних рішень; по-четверте, формалізація вербальних інтуїтивних рішень, тобто повернення їх до логічної фази; по-п’яте, перехід до винятково своєрідного способу мислення, сутність якого полягає у створенні енграм, тобто логіко-чуттєвих образів; по-шосте, вибір з фонду енграм таких, що є найбільш дослідженими і мотивованими.

У висновку відзначимо, що сучасна евристика виділяє п’ять етапів творчості: 1) накопичення знань та навичок, необхідних для чіткого розуміння й формулювання дослідницького завдання (акумуляційний період); 2) зосередження уваги на пошуках розв’язання проблеми, нариси окремих схем, варіацій, їх зіставлення; 3) умовний відхід від проблеми, перехід до інтуїтивного бачення; 4) період осяяння, або інсайту (зовні це виглядає як «чудо», «логічний розрив», неочікуваний стрибок у мисленні, насправді це є «психологічний резонанс» усіх сторін напруженості мозку); 5) перевірка даних, отриманих інтуїтивним шляхом, їх апробація та логічна обґрунтованість.


Література

Вертгеймер М. Продуктивное мышление - М. : Прогресс, 1987.

Гиргинов Г. Наука и творчество.  - М. : Прогресс, 1979. - Гл. І.

Глущенко Е. В. , Капцов А. И. Основы предпринимательства: Учебное пособие.  - М. : Вестник, 1996. - Гл. ІІІ - \/.

Громов Е. С. Художественное творчество.  - М. : Политиздат, 1970.

Кашницкий С. Е. Среди людей. Соционика - наука общения.  - М. : Армада-Пресс. - 2001.

Методичні вказівки до вивчення спецкурсу «Методи творчості в соціально-економічному дослідженні» / Укл. : Пясковський Б. В. , Арутюнов В

Х.  - К. : КДЕУ, 1996. - Розд. 1–4.

Мочерний С. В. Методологія економічного дослідження.  - Львів: Світ, 2001. - Розд. 6.

Молодцов А. В. Соционика для менеджера. : Учебное пособие.  - К. : ИСИО. - 1993.

Новиков Б. В. Творчество и философия.  - К. : Наукова думка, 1989.

Пригожин А. И. Нововведения: стимулы и препятствия (социальные проблемы инноватики).  - М. : Политиздат, 1989.

Пригожин И. , Стенгерс И. Порядок из хаоса.  - М. : Прогресс, 1986.

Поппер К. Открытое общество и его враги. В 2-х т.  - М. : Культурная инициатива, 1992.

Пушкин В. Н. Эвристика - наука о творческом мышлении.  - М. : Политиздат, 1967. - С. 114-159.

Ракитов А. И. Цивилизация, культура, технология и рынок // Вопросы философии. - 1992. - № 5. - С. 3-16.

Рассел Б. Человеческое познание: его содержание и границы. - К. : Ника-центр, 1997.

Русская философия собственности (ХVІІ-ХХ вв. ) /Авторы-составители Исупов К. , Савкин И.  - СПб: СП «Ганза», 1993.

Скотт Дж. Г. Сила ума: описание пути к успеху в бизнесе.  - К. : Внешторгиздат, 1991.

Філософія: Підручник / Заїченко Г. А. та ін.  - К. : Вища школа, 1995. - Розд. 12.

Філософія: Навчальний посібник / Надольний І. Ф. та ін.  - К. : Вікар, 1998. - Розд. ІІІ.

Хайек Ф. фон. Дорога к рабству // Вопросы философии. - 1991. - №№ 10-12.

1 2