Местное самоуправление в Украине
ПЛАН
1. ПОНЯТТЯ ТА ПРИНЦИПИ САМОВРЯДУВАННЯ.
2. МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ В СИСТЕМІ ВЛАДИ СУСПІЛЬСТВА.
3. СИСТЕМА ОРГАНІВ САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ
4. ПОРЯДОК ФОРМУВАННЯ ОРГАНІВ САМОВРЯДУВАННЯ.
5. ПОВНОВАЖЕННЯ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ.
6. ОРГАНИ ВЛАДИ АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ, ІХ ПОВНОВАЖЕННЯ
1. ПОНЯТТЯ ТА ПРИНЦИПИ САМОВРЯДУВАННЯ
МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ - територіальна самоорганізація громадян для самостійного вирішення безпосередньо або через органи, які обирають, усіх питань місцевого життя в межах законодавства та власної фінансово-економічної бази.
Основними принципами місцевого самоврядування є самостійність і незалежність у межах своїх повноважень, самофінансування і самозабезпечення.
САМОУПРАВЛІННЯ МІСЦЕВЕ ТА РЕГІОНАЛЬНЕ - це діяльність місцевих та регіональних державних органів за самостійним вирішенням безпосередньо або через виборні органи всіх питань у рамках законності.
2. МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ В СИСТЕМІ ВЛАДИ СУСПІЛЬСТВА
Традиційно розглядають декілька моделей систем самоврядування, з них дві базові: англосаксонська (англійська або англо-американська) та континентальна (європейська, французька) модель. В обох моделях діє основний демократичний принцип — виборність представницького органу місцевого самоврядування.
Англосаксонська система місцевого врядування притаманна англомовним країнам: Великій Британії — батьківщині класичних муніципальних форм, країнам Британської Співдружності (Австралія, Нова Зеландія, Канада), США
Для англосаксонської системи головним є принцип так званого «позитивного регулювання». Обсяг повноважень місцевих владних органів встановлюються законодавством шляхом переліку їхніх прав і обов'язків, і вони можуть робити лише те, про що прямо сказано в законі. Будь-який вихід за рамки встановленої законом компетенції розцінюється як перевищення повноважень. За додатковими повноваженнями місцеві органи у Великій Британії можуть звернутися до парламенту з проханням про прийняття «приватного» закону (але ця процедура складна й довготривала) або до держсекретаря, накази якого затверджує парламент.
Континентальна (французька) модель місцевого врядування отримала свою назву через поширеність у країнах континентальної Європи й у франкомовному світі, а також у деяких країнах Латинської Америки та Близького Сходу. Вона базується на поєднанні принципів державного управління і місцевого самоврядування. В основу цієї системи покладено принцип «природного права». Всі територіальні утворення країни поділяються на «штучні» (засновані державою з тією чи іншою метою) та «природні», що виникли в процесі історичного розвитку: міста, селища, села. При управлінні штучними утвореннями до уваги беруть насамперед загальнодержавні інтереси. Стосовно ж «природних» місцевих громад діє принцип пріоритетного врахування їхніх власних інтересів. Вони володіють «природними» правами самоврядування .