Местное самоуправление в Украине

ПЛАН 

1. ПОНЯТТЯ ТА ПРИНЦИПИ САМОВРЯДУВАННЯ.

2. МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ В СИСТЕМІ ВЛАДИ СУСПІЛЬСТВА.

3. СИСТЕМА ОРГАНІВ САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ 

4. ПОРЯДОК ФОРМУВАННЯ ОРГАНІВ САМОВРЯДУВАННЯ.

5. ПОВНОВАЖЕННЯ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ.

6. ОРГАНИ ВЛАДИ АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ, ІХ ПОВНОВАЖЕННЯ  


1. ПОНЯТТЯ ТА ПРИНЦИПИ САМОВРЯДУВАННЯ

МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ - територіальна са­­­моорганізація громадян для самостійного вирішення безпосередньо або че­­­рез органи, які обирають, усіх питань місцевого життя в межах законодав­­­ства та власної фінансово-економічної бази.

Основними принципами місцевого самоврядування є самостійність і незалеж­­­ність у межах своїх повноважень, самофінансування і самозабезпечення.  

САМОУПРАВЛІННЯ МІСЦЕВЕ ТА РЕГІОНАЛЬНЕ - це діяльність місцевих та регіональних державних органів за самостійним вирішенням безпосередньо або через виборні органи всіх питань у рамках законності.

 

2. МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ В СИСТЕМІ ВЛАДИ СУСПІЛЬСТВА

Традиційно розглядають декілька моделей систем самоврядування, з них дві базові: англосаксонська (англійська або англо-американська) та континентальна (європейська, французька) модель. В обох моделях діє основний демократичний принцип — виборність пред­ставницького органу місцевого самоврядування.

Англосаксонська система місцевого врядування притаманна англомов­ним країнам: Великій Британії — батьківщині класичних муніципальних форм, країнам Британської Співдружності (Австралія, Нова Зеландія, Кана­да), США

Вона бере свій початок від місцевих гро­мад та міст середньовічної Англії, управління якими поступово «вмонтову­валося» в державну вертикаль управління країною. Одна з характерних рис цієї системи — відсутність на місцях повноважних представників уряду, що опікають місцеві виборні органи. Муніципалітети розглядаються як автономні утворення, що здійснюють владу, покладену на них парламентом. Конт­роль за діяльністю місцевих органів влади здійснюють судові органи та цент­ральні міністерства і комітети. Поряд із представницькими органами міське населення може безпосередньо обирати посадових осіб (мерів). Муніци­пальна влада діє автономно в межах компетенції, наданої законом, а на міс­цевих рівнях — регламентом.

Для англосаксонської системи головним є принцип так званого «позитив­ного регулювання». Обсяг повноважень місцевих владних органів встанов­люються законодавством шляхом переліку їхніх прав і обов'язків, і вони мо­жуть робити лише те, про що прямо сказано в законі. Будь-який вихід за рамки встановленої законом компетенції розцінюється як перевищення повноважень. За додатковими повноваженнями місцеві органи у Великій Британії можуть звернутися до парламенту з проханням про прийняття «приватного» закону (але ця процедура складна й довготривала) або до держсекретаря, накази якого затверджує парламент.

Континентальна (французька) модель місцевого врядування отримала свою назву через поширеність у країнах континентальної Європи й у фран­комовному світі, а також у деяких країнах Латинської Америки та Близько­го Сходу. Вона базується на поєднанні принципів державного управління і місцевого самоврядування. В основу цієї системи покладено принцип «при­родного права». Всі територіальні утворення країни поділяються на «штуч­ні» (засновані державою з тією чи іншою метою) та «природні», що виникли в процесі історичного розвитку: міста, селища, села. При управлінні штуч­ними утвореннями до уваги беруть насамперед загальнодержавні інтереси. Стосовно ж «природних» місцевих громад діє принцип пріоритетного враху­вання їхніх власних інтересів. Вони володіють «природними» правами са­моврядування .

1 2 3 4

Похожие работы