Международно-правовое регулирование промышленного, сельскохозяйственного и научно-технического международного сотрудничества

План

1. Міжнародно-правовий механізм регулювання співробітництва в галузі промисловості

2. Міжнародно-правовий механізм регулювання співробітництва в галузі сільського господарства

3. Міжнародно-правове регулювання міжнародного науково-технічного співробітництва

 

1. Міжнародно-правовий механізм регулювання співробітництва в галузі промисловості

Аналіз діяльності будь-якої галузі промисловості країн світу дає підстави зробити висновок про те, що на сьогодні немає країни, яка б більшою чи меншою мірою не була пов’язана в межах промислового співробітництва з іншими країнами. І це цілком зрозуміло. Адже за нинішніх умов міжнародного поділу праці практично неможливо здійснювати розвиток промислового виробництва, окремих великих підприємств та об’єднань без використання переваг міжнародного співробітництва. А це обумовлює необхідність розвитку міжнародних економічних відносини у галузі промисловості, що, у свою чергу, потребує і певного правового регулювання цих відносин. Як відомо, таке регулювання здійснюється переважно за допомогою міжнародно-правових актів, міжнародних договорів та інших засобів.

Одним із важливих міжнародно-правових актів, що регулює відносини у цій галузі, є Заключний акт Наради з безпеки і співробітництва у Європі, який, як уже зазначалося, був прийнятий 1 серпня 1975 р. (Гельсінкі). У ньому, зокрема, відзначалося, що промислове співробітництво, яке ґрунтується на економічних інтересах, може створити стійкі зв’язки, зміцнюючи тим самим довгострокове економічне співробітництво в цілому, прискорюючи економічний розвиток усіх, хто бере участь у такому співробітництві. Отже, була підкреслена не лише важливість, а й економічна необхідність і доцільність міжнародного промислового співробітництва.

У Заключному акті наголошувалося, що держави-учасниці, визнаючи необхідність розвитку торгівлі і сприяння поширенню нових форм промислового співробітництва, будуть відносно доброзичливі до укладення у відповідних випадках спеціальних двосторонніх угод з різних питань, які становлять взаємний інтерес як у галузі торгівлі, так і промислового співробітництва.

Значну роль у розвитку міжнародних економічних відносин відіграє Організація ООН з промислового розвитку (ЮНІДО) — міжнародна, спеціалізована міжурядова організація. Вона створена відповідно до резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 20 грудня 1965 р. для сприяння прискоренню індустріалізації країн, що визволилися від колоніалізму і стали на шлях самостійного розвитку. До складу ЮНІДО входять країни — члени ООН (біля 170 держав), її спеціалізовані установи.

Основними напрямами діяльності ЮНІДО є: участь в індустріалізації країн, що розвиваються, насамперед в індустріалізації країн Африки; сприяння впровадженню у країнах, що розви-
ваються, сучасних методів виробництва, програмування й управління, а також поширення технічної інформації, раціональне використання природних ресурсів, підготовка національних кадрів, залучення фінансових коштів для конкретних промислових проектів; здійснення багатосторонньої технічної допомоги країнам, що розвиваються, через надання матеріальних і фінансових ресурсів у вигляді промислового устаткування, інженерно-консуль­таційних послуг та технологій, а також організації міжнародних торгів на розташування замовлень у цих країнах; сприяння розвитку міжнародного промислового співробітництва через передання інформації про технології, виконання цілеспрямованих оперативних досліджень та довгострокових науково-дослідних програм із різних аспектів індустріалізації; надання технічної допомоги в будівництві промислових об’єктів шляхом використання експертів, консультантів; надання консультативної допомоги через проведення конференцій, нарад і зустрічей представників промисловості, профспілок, споживачів.

У рамках цієї Міжнародної організації реалізуються досить важливі програми. До них слід віднести такі: «Десятиріччя промислового розвитку Африки 1993—2002 рр. », Регіональна програма співробітництва з метою промислового розвитку країн Латинської Америки і Карибського басейну, Програма індустріалі­зації 47 найменш розвинутих країн та ін.

Вищим органом ЮНІДО є Генеральна конференція, яка скликається один раз у чотири роки. Керівний постійно діючий робочий
орган — Рада з промислового розвитку у складі представників 45 держав, яка обирається на три роки Генеральною конференцією. Засідання цієї Ради проводяться один раз на рік

Допоміжним органом Ради є Постійний комітет, який скликається два рази на рік.

Адміністрацію ЮНІДО очолює секретаріат на чолі з генеральним директором, який обирається за рекомендацією Ради Генеральною конференцією строком на чотири роки. Штаб-квартира секретаріату розташована у Відні (Австрія).

ЮНІДО докладає чимало зусиль для становлення і розвитку міжнародного економічного права. Одним із прикладів цього є прийняття у 1975 р. Лімської декларації і Плану дій, в яких закріп­лено право кожної держави вільно здійснювати свій суверенітет і постійний контроль над власними природними ресурсами й усією економічною діяльністю. Причому жодна держава, як зазначено у цих документах, не може зазнавати якого-небудь економічного, політичного або іншого тиску, який би перешкоджав здійсненню цього невід’ємного права. Як відомо, дане положення є основою змісту одного зі спеціальних принципів міжнародного економічного права.

У Лімській декларації висловлені вимоги до промислово розвинутих країн, з тим щоб вони враховували інтереси молодих держав у справі індустріалізації.

Важливого значення набула діяльність ЮНІДО, пов’язана з переданням передової промислової технології країнам, що розвиваються. У 1981 р. спеціально організовано Інформаційний банк з промислової технології, основним завданням якого є створення умов для ознайомлення молодих держав з останніми досягненнями науки і техніки.

Важливе місце у системі правового регулювання міжнародних відносин у галузі промисловості відіграють акти, які приймаються міжнародними економічними організаціями. Як уже зазначалося, до цих організацій належать Конференція з торгів­лі і розвитку, Комітет з промислового розвитку Економічної і соціальної ради ООН, регіональні комісії Економічної і соціальної ради ООН та ін. Ці міжнародні організації, крім розглянутих вище напрямів їхньої діяльності, чимало уваги приділяють і питанням організації міжнародного промислового спів­робітництва. Так, Комітет з промислового розвитку Економічної і соціальної ради ООН проводить консультації з питань прискорення промислового розвитку країн, розробляє робочі програми щодо індустріалізації та підготовки рекомендацій щодо їх подальшого розроблення, проводить дослідження і семінари з питань найефективнішого застосування промислових методів виробництва в країнах, що розвиваються, та виконує деякі інші функції.

Одним із інструментів регулювання міжнародних відносин у галузі промислового співробітництва є двосторонні договори та угоди.

 

2. Міжнародно-правовий механізм регулювання співробітництва в галузі сільського господарства

Відомо, що продукція сільського господарства не лише задовольняє потреби людей у продуктах харчування, а й є важливою сировиною для промислового виробництва (цукрові буряки використовують для виробництва цукру; зерно пшениці та жита — борошна, спирту; насіння соняшнику — олії; овочі та фрукти — для різноманітних консервів та ін. ). Причому продукція сільського господарства не лише задовольняє національні суспільні потреби, а й експортується (імпортується) на взаємовигідних засадах в інші країни, тобто вона є предметом міжнародних, міждержавних економічних відносин. Це пов’язано як із необхідністю реалізації надлишку сільськогосподарської продукції, так і з існуючими суспільними потребами на продукцію, яка не вирощується через кліматичні умови або з інших причин у тій чи іншій країні. Так, країни Європи імпортують з інших країн світу каву, какао, ананаси, банани тощо. Відповідна сільськогосподарська продукція експортується і з європейських країн.

1 2 3

Похожие работы