Международное банковское дело

План

1. Передумови виникнення та розвиток міжнародної діяльності банків

2. Функції міжнародної банківської справи

3. Універсалізація банківської справи

4. Інтернет-підрозділи транснаціональних банків

5. Вплив оподаткування на вибір організаційного підрозділу ТНБ за кордоном

Література

 

1. Передумови виникнення та розвиток міжнародної діяльності банків

Головною тенденцією розвитку світової економіки сьогодення є швид-кий розвиток світових фінансових ринків та виникнення новітніх фінансових інструментів, котрі, у свою чергу, впливають на динамічний розвиток банків-ської справи. Банківська справа нині є високодинамічною діяльністю, яка убирає в себе всі новітні технології міжнародних фінансових операцій та по-стійно перебуває в центрі уваги засобів масової інформації як результат фун-кціонування валютного, грошового та фондового ринків. Основною рисою розвитку банківської діяльності є зростання кількості послуг, що їх надають міжнародні банки. Зовнішньоекономічні фірми не могли б розширювати свою діяльність без своєчасного припливу грошей та інших ресурсів, яких надають міжнародні банки. Банки не тільки спрощують рух потоків існуючих корпоративних ресурсів, а й сприяють забезпеченню кредитного фінансуван-ня на місцевих та міжнародних ринках.

Міжнародна банківська справа - система методів та підходів до органі-зації й управління банківськими операціями, що здійснюються у міжнарод-ному економічному та правовому середовищі. Це управління міжнародними банківськими операціями. Банки, які здійснюють міжнародні операції, є її суб’єктами.

Початок інтернаціоналізації діяльності окремих банківських установ збі-гається з періодом золотого стандарту, який забезпечував стабільність та конвертованість валют. Цей період характеризується також відсутністю спе-ціального оподаткування фінансових операцій, що сприяло міжнародному руху капіталів та пояснює появу перших транснаціональних компаній і пер-ших банків з іноземними філіями. Наприклад, французькі банки розвили пе-ршу закордонну мережу протягом п’яти десятиліть на передодні Першої сві-тової війни. Вони сконцентрували свої зусилля на організації фінансування міжнародної торгівлі в країнах Європи та колоніях французької імперії. Цю міжнародну діяльність припинила криза міжвоєнного періоду.

Перша світова війна та подальша криза 30-х років, крах золотого стан-дарту та нестабільність валютних курсів, упровадження протекціоністської політики стали суттєвими перешкодами для міжнародного руху капіталів і відповідно для розвитку міжнарод¬них банків.

До кінця 50-х років ХХ ст. міжнародний рух капіталів залишався обме-женим як реакція на події Другої світової війни, а також збереження рестри-кційних заходів з боку національних економік країн.

На початку 60-х років з переходом світової економіки в новий стан від-носної рівноваги, що було обумовлено піднесенням європейської та японсь-кої економік і поступовою втратою лідируючих позицій США на світовій арені, а також поверненням до конвертованості валют провідних промислово розвинутих країн, міжнародний банківський бізнес набув нового розвитку. На початку 60-х років в Англії функціонувала вже значна мережа зарубіжних банківських відділень, основними завданнями яких були такі:

        задоволення потреб зарубіжних філій корпоративних клієнтів своєї країни;

        взяття участі в операціях на валютному ринку;

        участь в операціях на стерлінговому ринку.

У 1960 р. тільки вісім американських банків мали відділення в інших країнах, а їхні сумарні активи становили менше 4 млрд дол. Нині понад 100 американських банків мають закордонні відділення, а їхні сумарні активи пе-ревищують 500 млрд дол.

Швидкий розвиток міжнародного банківського бізнесу в 60-х роках був обумовлений виникненням та обслуговуванням євроринків, що розглядають-ся у темі «Особливості функціонування євроринку»

У післявоєнний період європейська економіка завершила своє віднов-лення та продовжувала активно розвиватися. Національні заощадження та ін-вестиції виявлялися недостатніми для покриття потреб у фінансуванні дер-жавних видатків та витрат приватного бізнесу. Таким чином, Європа стикнулася з проблемою дефіциту американських доларів. Потрібно було ве-сти пошук нових джерел фінансування, які б замінили кошти за програмою плану Маршалла. Крім того, США з метою захисту національної валюти за-провадили низку регулюючих заходів, що погіршило проходження амери-канських зовнішніх платежів. Зокрема, правило Q, яке визначало максималь-но можливий розмір процентної ставки за депозитами американських банків. Європейські банки на відміну від американських перебували в кращих кон-курентних умовах. Перші могли запропонувати вкладникам вищу депозитну ставку, що разом з іншими факторами в підсумку сприяло переливу капіталу з Америки в Європу.

Отже, розвиток зовнішнього економічного середовища підштовхував банківські установи до розвитку таких напрямів діяльності, як конвертація валют, залучення депозитів та надання кредитів в іноземній валюті, прове-дення міжнародних платежів тощо. Хоча ці напрями діяльності не були принципово новими, однак саме починаючи з 50-х років каталізатором між-народної активності банків стало зростання міжнародної торгівлі, повернення до конвертованості валют промислово розвинутих країн, істотне зростання валютних ринків.

Кінець 70-80-х років - наступний період розвитку світової економіки та міжнародної банківської діяльності. Він характеризується дерегламентацією американських ринків, спрямованих на підвищення їх конкурентоспромож-ності порівняно з європейськими ринками. З метою попередження можливих конкурентних переваг Америки європейські фінансові центри розпочали но-вий етап лібералізації власних фінансових ринків. Запроваджені заходи, з од-ного боку, сприяли наближенню фінансових послуг банківських установ до потреб клієнтів, а з іншого - загострили конкуренцію та змусили банки шука-ти нові форми ринкової експансії.

80-90-ті роки минулого століття знаменуються тим, що відповіддю на загострення конкуренції стала поява низки фінансових інновацій, які карди-нально змінили світову фінансову систему та вивели її на принципово новий рівень. Такими новаціями стали: поява ринку ф’ючерсів та ринку опціонів, розвиток офшорного бізнесу. Отже, з початку 80-х років фінансові ринки на-були світових масштабів. Унаслідок взаємопроникнення та взаємозалежності західних економік національні фінансові ринки вже не могли залишатися ві-докремленими. Прогрес у техніці, передаванні та обробленні інформації, де-регулювання та лібералізація валютного обміну поступово забезпечили ін-тернаціоналізацію національних ринків промислово розвинутих країн.

У кінці ХХ ст. - на початку нового тисячоліття відбувається процес гло-балізації фінансових ринків, який полягає в посиленні їхньої ролі в процесі руху фінансових ресурсів між країнами, що супроводжується зростанням міжнародної мережі фінансових організацій та виникненням якісних змін в їхній структурі управління та філософії менеджменту. Наприклад, 9 вересня 2002 р. на світовому валютному ринку була введена глобальна система між-банківських розрахунків. Центральна роль у цій новітній системі приділяєть-ся спеціально створеному в Нью-Йорку банку «безперервно пов’язаних роз-рахунків», співзасновниками якого стали 36 провідних банків світу. Новий центр розрахунків напряму пов’язаний із сімома центральними банками, Фе-деральною резервною системою США, Європейським центральним банком, Банком Токіо та Банком Англії. Така система до п’яти годин скоротила час за розрахунками за операціями купівлі-продажу валюти. Вона також змінила традиційну схему торгівлі валютою на світовому ринку, за якою на всі розра-хункові операції за угодами з валютою іншої країни вимагалося майже два дні за посередництва банку-кореспондента.

Отже, основними чинниками зростання ролі міжнародного банківського менеджменту на світових фінансових ринках є:

1) швидке зростання міжнародної торгівлі і багатонаціональних ко-рпорацій, що почалося з 1960-х років;

2) розвиток євроринку.

1 2 3

Похожие работы