Международные договоры как источник инвестиционного права

Як зазначалося, міжнародний договір є основним джерелом міжнародного економічного права, зокрема такої його важливої частини, як міжнародне інвестиційне право. Прикладами перших договорів, де вирішується питання міжнародних інвестицій, є договори США, які були укладені в кінці 40-х років ХХ ст. із країнами, що зазнали поразки у Другій світовій війні. До них слід віднести договір, який був укладений між США і Німеччиною і став однією з правових основ реалізації Плану Маршалла. Відповідно до цього Договору значний обсяг американського капіталу був інвестований у німецьку економіку. Досить активним був процес укладення міжнародних торговельних договорів у 50-х роках, коли країни, що звільнилися від колоніальної залежності, почали будувати свої відносини з промислово розвинутими країнами на принципово новій основі. Розвиток міжнародного інвестиційного процесу зумовив укладення спеціальних угод про сприяння і взаємний захист інвестицій. Уже на початок 1988 р. , за даними Центру ООН, було укладено 265 таких договорів.

Україна після проголошення своєї незалежності, ставши само-
стійним суб’єктом міжнародного права, активно укладає угоди щодо міжнародного інвестування. В основному в них ідеться про заохочення та взаємний захист інвестицій або про сприяння та взаємний захист інвестицій. Подібні угоди укладені Україною із Великою Британією, Грецією, Данією, Естонією, Канадою, Китаєм, Литвою, Монголією, Нідерландами, Польщею, США, Угорщиною, Фінляндією, Францією, ФРН, Чехією, Швейцарією та іншими державами.

Аналіз змісту укладених договорів (угод) про заохочення і взаємний захист інвестицій свідчить, що в них розглядається питання щодо визначення: термінів «інвестиція», «інвестор», «доходи», «територія» та ін. ; сфери застосування договору; умов сприяння та захисту іноземних інвестицій; умов надання іноземним інвестиціям національного режиму та режиму найбільшого сприяння; порядку компенсації збитків іноземним інвесторам; порядку вирішення спорів тощо.

До міжнародних угод у сфері інвестиційної діяльності з участю України слід віднести такі, що регулюють питання уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та запобігання ухиленню від сплати податків. Вони укладені з Великою Британією, Іраном, Польщею, Білоруссю, Туреччиною, Угорщиною, Францією, Чехією та іншими державами.

У системі міжнародних інвестиційних договорів є такі, що мають специфічний зміст, наприклад Угода між Держатомнаглядом, Держкоматомом та Міністерством навколишнього середовища, охо­рони природи та ядерної безпеки Німеччини про наміри в галузі інвестування заходів з підвищення безпеки АЕС України з реактором типу ВВЕР від 25 серпня 1993 р. , Договір між Україною та США про сфери компетенції Українсько-Американської спільної комісії сприянню розвитку торгівлі та інвестиціям від 1 березня 1994 р.

З метою кращого уявлення про структуру та зміст міжнародних інвестиційних угод як приклад наводиться Угода між Україною та Югославією про взаємне сприяння та захист інвестицій, ратифікована Верховною Радою України 5 липня 2000 р

УГОДА
між Кабінетом Міністрів України  та Союзним Урядом Союзної Республіки Югославія  про взаємне сприяння та захист інвестицій

Кабінет Міністрів України та Союзний Уряд Союзної Республіки Югославія (далі — «Договірні Сторони»), бажаючи створити сприятливі умови для розширення економічного співробітництва між Договірними Сторонами; маючи намір створити та підтримувати сприятливі умови для взаємних інвестицій; визнаючи, що залучення та взаємний захист інвестицій буде сприяти зміцненню підприємницької діяльності та значному збільшенню внеску в справу розвитку економічних відносин між Договірними Сторонами, домовились про таке:

Визначення

  1. Термін «інвестиція» охоплює будь-який вид цінностей, що інвестовані інвестором однієї з Договірних сторін на території іншої Договір­ної сторони відповідно до її національного законодавства, зокрема:

а) рухоме та нерухоме майно, що перебуває у власності інвестора, як і інші відповідні права, такі як іпотека, заставні права, забезпечення з позики та інші подібні права;

б) акції, зобов’язання та будь-які інші цінні папери, що перебувають у власності інвестора;

в) права інтелектуальної власності, включаючи авторські та інші аналогічні права, товарні знаки, винаходи, включаючи патенти, промислові зразки, моделі та гудвіл, а також технологічні процеси, знання та досвід (ноу-хау);

г) права на проведення господарської діяльності, у тому числі права на розвідування, розроблення, видобування чи експлуатацію природних ресурсів, надані відповідно до законодавства чи договорів.

Зміни виду інвестицій, в які будуть інвестуватися кошти, не впливатимуть на їх характер як інвестицій.

  1. Термін «інвестор» буде означати:

а) фізичну особу, що має громадянство однієї з Договірних Сторін і яка інвестує на територію іншої Договірної Сторони;

б) юридичну особу, яку створено згідно з національним законодавством однієї з Договірних Сторін на території цієї Договірної Сторони і яка інвестує на територію іншої Договірної Сторони.

  1. Термін «доходи» означатиме суми, отримувані від інвестицій, зокрема, але не виключно, прибутки, відсотки, дивіденди, авторські гонорари, плату за ліцензії, патенти та подібні надходження.
  2. Термін «територія» означатиме площі, що охоплюються сухопутними кордонами, а також територію моря, морське дно, його надра, які знаходяться за територіальними водами, над якими Договірна Сторона здійснює свої суверенні права або юрисдикцію, відповідно до своїх законів, правил і міжнародного права.

Заохочення та захист інвестицій

  1. Кожна з Договірних Сторін заохочуватиме та створюватиме сприятливі умови для інвесторів іншої Договірної Сторони для здійснення інвестицій на своїй території та допускатиме такі інвестиції відповідно до її законів та правил.
  2. Інвестиції інвесторів кожної з Договірних Сторін у будь-який час користуватимуться справедливим і рівним ставленням, повним захистом та безпекою на території іншої Договірної Сторони.

Національний режим і режим найбільшого сприяння

  1. Кожна Договірна Сторона на своїй території надаватиме інвестиціям інвесторів іншої Договірної Сторони режим, який є не менш сприятливим, ніж той, який вона надає своїм інвесторам та їх інвестиціям, чи інвесторам будь-яких третіх країн і їх інвестиціям, залежно від того, який із них є найбільш сприятливим.
  2. Кожна Договірна Сторона на своїй території надасть інвесторам іншої Договірної Сторони по відношенню до управління, підтримки, використання, отримання доходів і розпорядження своїми інвестиціями режим, що є не менш сприятливим, ніж той, який вона надає власним інвесторам та їх інвестиціям, або інвесторам будь-яких третіх країн та їх інвестиціям, залежно від того, який із них є найбільш сприятливим.
  3. Положення п. п. 1 і 2 цієї Статті не будуть тлумачитись з тим, щоб зобов’язати одну Договірну Сторону поширювати на інвесторів іншої Договірної Сторони вигоду від будь-якого режиму, преференцій чи привілеїв, які можуть бути поширені першою Договірною Стороною, що випливають з:

а) своєї участі в митному союзі, зоні вільної торгівлі, монетарному союзі або подібній міжнародній угоді, що встановлює подібні об’єд­нання, або інших формах регіонального співробітництва, учасником яких є чи може стати будь-яка з Договірних Сторін; або

б) будь-якої міжнародної угоди чи домовленості, які стосуються пов­ністю чи частково оподаткування.

Компенсація затрати

  1. Інвесторам однієї Договірної Сторони, інвестиції яких здійснюються на території іншої Договірної Сторони, що зазнали втрат через війну, збройний конфлікт, національний надзвичайний стан, переворот, повстання, заколот або інші подібні події на території іншої Договірної Сторони, надаватиметься останньою Договірною Стороною режим, стосовно реституцій, відшкодування, компенсації або іншого рішення, не менш сприятливий, ніж той, який остання Договірна Сторона надає інвесторам будь-якої третьої країни.

Виплати за вказаними підставами здійснюватимуться без затримки і будуть вільно переказуватись.

  1. Не перешкоджаючи умовам п. 1 цієї Статті, інвесторам однієї з Договірних Сторін, які несуть втрати на території іншої Договірної Сторони під час будь-яких подій, згаданих у цьому пункті, які виникли внаслідок:

а) реквізиції їх власності її силами або владою іншої Договірної Сторони;

б) руйнування їх власності її силами або владою іншої Договірної Сторони, яке було викликане не військовими діями або не було обумов­лене необхідною ситуацією, буде надано необхідну реституцію або адекватну компенсацію.

Виплати за вказаними підставами будуть здійснюватись без затримки і будуть вільно переказуватись. До моменту виплати компенсації на її суму нараховуються відсотки за ставками LIBOR.

1 2

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные