Морфологические емотивив
Найбільш нейтральною одиницею в стилістичному відношенні є іменник, так як він називає предмет зображення й служить ніби основою для побудови тексту. Як правило, іменники складають біля 40% усіх слів. В той же час велика кількість іменників може створювати певні ефекти, наприклад, деталізувати виклад з різною метою. Розглянемо емоційно-експресивні якості іменників в поезіях М. Братана:
- Назви явищ природи: дощ, сніг, злива, повінь, блискавка, сонце, місяць, небо, зорі, вітер, ніч, день, ранок, весна, зима, осінь, літо, грім, листопад тощо.
Дощ уночі підкрався до вікна,
Постукав раз і два, постукав тричі.
І серце дивне спокою не зна:
Це хто ж мене, це хто в негоду кличе?
- Назви рослин і тварин: слон, равлик, акація, яблуня, айстра, м'ята, барвінок, ковила, троянда, чайка, голуби, береза, ялинки, тополя, явір, любисток, їжачок. . .
В зоопарку вийшов слон ‑
І побрів на стадіон.
Буде грати, як охота, ‑
Захищатиме ворота.
- Назви людей за їх родинними стосунками: чоловік, жінка, мати, батько, син, донька…
"… Синочку мій… Та звідки ж виглядати?"
"… Не плачте, мамо, я до вас прийду,
Ще ви свого обнімите солдата,
І вкупі ми збідуємо біду. "
- Назви різних органів тіла: голова, чоло, губи, плечі, обличчя, очі, серце… :
Невже меженний час її настав
І голубінь очей не заясниться?
"Хлоп'яточка, прошу вас, зупиніться," ‑
Затрепетали спалені вуста.
- Назви приміщень та їх частини: вікно, поріг, хата, будинок, двері:
Вікон привітних у місті без ліку,
Чом же зваблює, кличе одно?
Тільки твоє серед тисячі вікон,
Тільки твоє таємниче вікно.
- Назви засобів пересування: автомобіль, автобус, поїзд:
От і поїзд підійшов, заполонює тиша.
Сумовитий вокзал, де прощалися ми.
Пам'ятай і люби, як любилось давніше
Наше літо візьми в холодини зими.
- Назви основних почуттів людини, її психічного стану: радість, печаль, біль, страх, журба, кохання, марення, сум, любов, сон, туга, біда, неспокій, розпач, бентега.
Радість недопита, не вернути літа,
Та не час поклони бить журбі.
Квіточка тендітна, квіточка блакитна,
Я сьогодні кланяюсь тобі.
- Слова, зв'язані з загальновідомими поняттями культури і мистецтва: музика, книга, кіно, папір…
Забуте ожило, немов кіно німе,
Крізь сон мені прийшло у барвах і у звуках.
- Назви ряду абстрактних понять: життя, каяття, воля, свобода, уява, доля…
І яка у кого доля,
У поході не зважай.
Стане житом серед поля,
Хто поліг за рідний край.
- Назви дій і станів, місця, часу, простору: ходити, їхати, бігти, тут, сьогодні, завтра, далеко, близько…
То ж сьогодні, як брат,
Наче друг незрадливий,
Наслуха листопад
Недоспівані співи
Більш виразними є прикметники та дієслова. Прикметники допомагають зосередити увагу читача на ознаках предмета. Текст з великою кількістю прикметників звично носить книжний характер, відрізняється великою емоційністю, тому що прикметники часто називають ознаку не об'єктивно, а суб'єктивно, т. б. виражаючи ставлення до неї автора чи героя; серед них багато таких, які є епітетами. Велика кількість прикметників створює надзвичайний емоційний малюнок тексту ‑ як правило, плавний, спокійний. Широке використання прикметників було характерне для літератури XVIII ст, коли в тексті іменники супроводжували розкішними рядами ознак, не скільки розкриваючих суть предмета, скільки створюючі відповідний ефект вишуканості стилю. У ХІХ та ХХ ст. письменники стають більш строгими до добору прикметників й їх надмір у текстах зменшується. Розглянемо приклади:
- В кострі був зложений сухенький очерет,
Як порох був уже палкенький,
Його й держали на підпал.
І. Котляревський
- Плач же, серце, плачте, очі,
Поки не заснули,
Голосніше, жалібніше,
Щоб вітри почули.
Т. Шевченко
- "Папір, на мою думку, загрубий. "
Л. Українка
- "… Він і сам подобав на одного з тих злющих тухольських ведмедів, яких їхав полювати. "
І. Франко
- Він темними байраками пішов
Кріпацьким дітям викладать латину.
Д. Павличко
- В одному найславетніших соборів
Ворота царські вразили мене.
Л. Костенко
Дієслова акцентують увагу на дії, тому текст з великим використанням дієслів стає динамічним і, як наслідок, експресивним. Інтонація такого тексту характеризується напругою, великою чіткістю, особливим ритмічним малюнком.