Надзор как способ обеспечения законности в публичном администрировании
3. 2 АДМІНІСТРАТИВНИЙ НАГЛЯД ДЕРЖАВНИМИ ІНСПЕКЦІЯМИ
При розгляданні питання Адміністративного нагляду державними інспекціями слід зазначити, що усі інспекції залежно від компетенції можна поділити на дві групи:
1) ті, що мають повноваження міжвідомчого (надвідомчого) характеру (ДАІ, Держпожнагляд, тощо) є державними інспекціями. Вони здійснюють свої функції у межах наданої компетенції незалежно від відомчої підпорядкованості об'єктів.
2) ті, що не мають таких повноважень, тобто здійснюють свої функції тільки в межах того чи іншого відомства (інспекція польотів цивільної авіації, інспекція особового складу, тощо).
Система державних інспекцій за характером зв'язків з органами державної виконавчої влади неоднорідна. Класифікуючи за цією ознакою, можна говорити про дві групи державних інспекцій:
1) організаційно відокремлена група держінспекцій, підпорядкована безпосередньо уряду;
2) група інспекцій, які є цілком або частково структурними підрозділами центральних органів державної виконавчої влади (міністерств, відомств).
Характерною щодо цього є діяльність добре нам відомої ДАІ, органів санітарного нагляду або державної контрольно-ревізійної служби в Україні. Підпорядкованість державної інспекції тій чи іншій державній структурі фіксується у відповідному положенні. Положення про ці інспекції затверджує Кабінет Міністрів України.
Повноваження державних інспекцій умовно можна поділити на три види:
1) з розробки норм і правил, виконання яких контролює інспекція. Повноваження даного виду, як правило, полягають у наявності в інспекцій прав готувати різні проекти норм, правил тощо і вносити їх на розгляд відповідного органу управління;
2) з організації і здійснення нагляду. Як правило, це такі права:
- одержувати та витребувати матеріали (документи);
- обслідування на місці; давання обов'язкових приписів і вказівок;
- дозвільні повноваження (пуск, введення в експлуатацію, встановлення номерних знаків тощо);
- давання експертних висновків (пожежний нагляд, архітектурний будівельний контроль);
- мати свого представника в комісії з приймання, розслідування аварій тощо;
3) із застосування заходів державного примусу. Названа група повноважень, як правило, закріплюється у відповідних статтях Кодексу про адміністративні правопорушення.
Щодо прокуратури, то у даний час, згідно з п
РОЗДІЛ 4. ПРОКУРОРСЬКИЙ НАГЛЯД
4. 1 НАГЛЯД ПРОКУРАТУРИ В ПУБЛІЧНОМУ УПРАВЛІННІ
В організаційно-правовому розумінні загальний нагляд є ніщо інше, як один з напрямів єдиного прокурорського нагляду Як частка цілого він не може претендувати на весь правовий простір, який відведено даному цілому. І вже внаслідок цього цей нагляд не може бути загальним, а тим більше тоталітарним, про що говорять деякі недалекоглядні політики. Загальний нагляд діє на тому правовому полі, яке не охоплюється іншими напрямами прокурорського нагляду. Але й воно підвладне йому не цілком, а лише у тій частині, де застосовується безпосередньо закон, тобто підзаконні нормативні акти не стосуються предмета його відання [34, с. 84].
Прокурор має право витребувати від цих органів і організацій необхідні документи, матеріали, статистичні та інші відомості; вимагати проведення перевірок, ревізій у зв'язку з наявними даними про порушення законності; вимагати виділення спеціалістів для з'ясування питань, які виникають при здійсненні нагляду; має право викликати посадових осіб і громадян і вимагати від них пояснень з приводу порушень закону.
До повноважень прокурора у сфері загального нагляду також належать: перевірки виконання законів у зв'язку з заявами, скаргами та іншими повідомленнями про правопорушення; встановлення законності адміністративного затримання громадян і вжиття заходів впливу за адміністративні правопорушення; вжиття заходів для відшкодування матеріальних збитків, якщо такі збитки було завдано внаслідок порушення законності.
Вимоги прокурора у зв'язку зі здійсненням загального нагляду обов'язкові для виконання всіма, кому вони адресовані.
При виявленні порушень закону прокурор або його захисник у межах своєї компетенції мають право: 1) опротестувати акти Прем'єр-міністра України, Кабінету Міністрів України, Уряду Автономної Республіки Крим, міністерств, державних комітетів і відомств, виконавчих і розпорядчих органів місцевих рад народних депутатів, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також рішення і дії посадових осіб; 2) вносити подання або протести на рішення місцевих рад народних депутатів залежно від характеру порушень; 3) порушувати у встановленому законом порядку кримінальну справу, дисциплінарне провадження або провадження про адміністративне правопорушення, передавати матеріали на розгляд громадських організацій; 4) давати приписи про усунення очевидних порушень закону; 5) вносити подання до державних органів, громадських організацій і посадовим особам про усунення порушень закону та умов, що їм сприяли; 6) звертатись до суду або арбітражного суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.