Налогообложение субъектов туристической деятельности

Туристична діяльність в Україні має певні особливості щодо державного регулювання, зокрема в системі оподаткування, що зумовлено особливим характером операцій з надання туристичних послуг, які передбачають широке використання посередницьких схем та потребують спеціальних норм у податковому законодавстві.

Спеціальні умови у податковому законодавстві України почали з’являтись з 2005 року на фоні розуміння економічної та загальнополітичної значущості розвитку туризму в нашій державі, а також його специфічності порівняно з іншими видами діяльності. Так, у 2005 році були внесені перші зміни у Законі Україні «Про податок на додану вартість», де законодавці нарешті торкнулися питання оподаткування туристичної діяльності шляхом введення спеціальних правил нарахування податку на додану вартість для туроператорів та турагентів, що було позитивним моментом на фоні законодавчої невизначеності в сфері оподаткування туристичної діяльності та наявності лише спеціалізованих документів інформативного характеру (листи ДПА України).

Подальші законодавчі зміни стосовно державного регулювання туристичної діяльності подавали надію на покращення умов та інтенсифікацію розвитку туризму в Україні, як пріоритетного напряму. Однак принципи державної політики розвитку туризму не були підкріплені необхідними регуляторними заходами, зокрема щодо оптимізації системи оподаткування туристичної діяльності.

Черговою зміною умов оподаткування в туризмі стало набуття чинності з 1 січня 2012 року Податкового кодексу України, де змінилися підходи до визначення об’єкту та бази оподаткування податком на додану вартість по операціях з постачання туристичних послуг туроператорами та турагентами, з’явилися податкові визначення понять «туроператор» та «турагент» з метою оподаткування. Однак, нові умови оподаткування на сьогоднішній день містять ряд суперечливих та дискусійних аспектів, що робить дане питання актуальним для подальших наукових досліджень.

Механізм державного регулювання оподаткування суб’єктів господарської діяльності базується в першу чергу на розвинутій структурі законодавчих та нормативно-правових актів.

Структура податкового законодавства України включає:

- Конституцію України;

- Податковий кодекс України;

- Митний кодекс України;

- чинні міжнародні договори, якими регулюються питання оподаткування та які є обов’язковими відповідно до наданої Верховною Радою України згоди;

- нормативно-правові акти, які прийняті на підставі та у відповідності до Податкового кодексу, законів з питань митної справи;

- рішення Верховної Ради АР Крим та рішення органів місцевого самоврядування, які стосуються місцевих податків та зборів.

Для більш глибокого розуміння принципів державного регулювання оподаткування в нашій державі необхідно зрозуміти сутність самої системи оподаткування, визначити основні типи податків, перелік суб’єктів, на які вони поширюються та рівень впливу системи оподаткування на ефективність туристичного бізнесу.

На сьогоднішній день в Україні існує два основних види оподаткування туристичної діяльності: загальна система оподаткування, обліку та звітності (передбачена законодавством України); спрощена система оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва.

Відповідно до існуючої система оподаткування, в Україні платниками податків і зборів є суб’єкти господарювання. До таких суб’єктів в туристичному бізнесі (що здійснюють та/або забезпечують туристичну діяльність), відповідно до Закону України «Про туризм» (у новій редакції) віднесені:

-  туристичні оператори (юридичні особи, виключна діяльність яких полягає у організації та забезпеченні створення туристичного продукту, реалізації, наданні туристичних послуг, а також включає посередницьку діяльність із надання характерних та супутніх послуг (основною умовою для здійснення відповідної діяльності є отримання ліцензії на туроператорську діяльність в установленому законодавством порядку);

- туристичні агенти (юридичні, фізичні особи, які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб'єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність щодо реалізації характерних та супутніх послуг);

- інші суб'єкти підприємницької діяльності, що надають послуги з тимчасового розміщення (проживання), харчування, екскурсійних, розважальних та інших туристичних послуг;

-  гіди-перекладачі, екскурсоводи, спортивні інструктори, провідники та інші фахівці туристичного супроводу - фізичні особи, які проводять діяльність, пов'язану з туристичним супроводом. Обов’язковою умовою є отримання в установленому порядку дозволу на право здійснення туристичного супроводу (крім осіб, які працюють на відповідних посадах підприємств, установ, організацій, яким належать чи які обслуговують об'єкти відвідування);

- фізичні особи, які не є суб'єктами підприємницької діяльності та надають послуги з тимчасового розміщення (проживання), харчування тощо.

Особливості та процедурні аспекти оподаткування суб’єктів туристичної діяльності закладені у відповідних законодавчих та нормативних актах, основним з яких є ПОДАТКОВИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ (далі ПКУ) від 02. 12. 2010 р. (із змінами, в редакції від 05. 08

2016 p. ). Варто звернути увагу, що значно ускладнюють сучасну систему оподаткування постійні її зміни та уточнення. Це ускладнення стосується в першу чергу самих суб’єктів туристичної діяльності, які вимушені постійно слідкувати за нововведеннями, не маючи можливості отримати з боку держави своєчасні роз’яснення та консультації щодо нових процедур справляння податку чи збору з використанням сучасних технологій (в «on line» режимі). Окрім цього, кожна зміна, внесена до ПКУ, вимагає приведення у відповідність ряду інших законодавчих актів, що відбувається значно пізніше через ряд адміністративних перешкод і призводить до значних помилок як в системі адміністрування, так і в процедурі справляння податків та зборів. Тільки за останні два роки було прийнято 24 закони, якими внесено зміни до ПКУ і чергова редакція кодексу за інформацією з офіційного сайту ВРУ відбудеться 18. 01. 2013 (підстава 4212-17).

Так, останні зміни до ПКУ, які стосуються туристичного бізнесу, були внесені такими законами, як:

- Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» №3609- VІ (3609-17) від 07. 07. 2011;

- Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності» №4014-VI від 04. 11. 2011г. [4].

Відповідно до вищезазначених законодавчих актів, суб’єкти туристичної діяльності сплачують відповідні податки та збори. Податком вважається обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до Податкового кодексу. Збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій. В свою чергу, податки та збори, що поширюються на суб’єкти туристичної діяльності є загальнодержавні та місцеві. Загальнодержавними є податки та збори, що встановлені Податковим кодексом України і є обов'язковими до сплати на усій території України.

1 2 3