Односложные предложения в современном украинском языке. Использование односоставных предложений в прозаических текстах

ЗМІСТ

Вступ   

Розділ І. Односкладні речення в сучасній українській мові, їх класифікація 

1. 1. Дієслівні односкладні речення   

1. 2. Іменні односкладні речення   

Розділ ІІ. Особливості використання односкладних речень у прозових текстах   

2. 1. Стилістичні особливості використання односкладних речень  у прозових художніх текстах   

2. 2. Особливості використання односкладних речень  у наукових текстах   

Практична частина   

Висновки   

Список використаної літератури   

Додатки   

 

ВСТУП

Речення з одним головним членом здавна привертали увагу вчених. Однак і в сучасному мовознавстві нема однозначного тлумачення, чіткого окреслення об’єкта дослідження. Виокремлення формально-граматичного, семантико-синтаксичного і комунікативного аспектів синтаксису сприяє уточненню поняття односкладності з формально-граматичного і семантичного погляду.

У синтаксичній системі типів простого речення односкладні речення становлять таку своєрідну щодо структури і змісту синтаксичну категорію, яка властивими їй різновидами, виявами та функціями вагомо розширює і доповнює виражальні можливості двоскладних речень, тобто речень з двома співвідносними головними членами – підметом і присудком.

В односкладних реченнях є тільки один головний член речення, який, набувши певної граматичної форми і реалізувавшись у відповідній інтонації, сам по собі або разом з другорядними членами (членом) фіксує певні факти, явища і встановлює їх відношення до дійсності, зв'язок з нею.

Теорію односкладного речення вперше системно виклав О. О. Шахматов [64]. Учений є автором терміну «односкладні речення». Він же першим класифікував їх, описав структуру, зміст і зв'язок з судженням (з «психологічною комунікацією»). До Шахматова ці речення вважались неповними.

Представники логіко-граматичного напряму (М. Греч, О. Востоков, Ф. Буслаєв) розглядали односкладні речення як неповні, оскільки вони вважали, що в реченні як синтаксичній одиниці обов’язковою є двочленність структури, допускаючи при цьому пропуск одного з головних членів речення – судження. При цьому в реченні обов’язкова наявність присудка. Тому номінативні речення трактувались як неповні.

Присудок як найважливіший компонент речення розглядався представниками психологічного і формально — граматичного напрямів (О. Потебня, П. Фортунатов, Д. Овсянико–Куликовський, М. Петерсон, Д. Кудрявський).

Головний член односкладного речення, виражений називним відмінком іменника, визначався як присудок. Так, П. Фортунатов у реченні „Пожежа” визначає слово пожежа як психологічний присудок, а психологічним підметом, на його думку, є уявлення про полум’я, дим, які він щойно бачив [61, 126]. О. Руднєв зазначає з цього приводу: «Це означає, що П. Фортунатов, підходячи до характеристики односкладного речення з психологічної точки зору, розглядає підмет і присудок не з боку вираження в мові взаємозв’язку явищ реальної дійсності, а з погляду поєднання безпосереднього сприйняття явища зі словесним позначенням його в мові (речення)».

Вагомий внесок у вивчення односкладних речень вніс О. Шахматов [64]. На його думку, в односкладних реченнях чітко не виражені ні підмет, ні присудок, тому слід стверджувати тільки про головний член речення, який формально можна ототожнювати з підметом чи присудком.

Саме на погляди О. Шахматова спирається більшість сучасних мовознавців при встановленні типів односкладних речень та характеристиці головного члена. Вони дають таке визначення односкладних речень: «Односкладні речення – речення з одним головним членом, що не потребують поповнення другим головним членом»

За морфологічним вираженням головного члена речення О. Пєшковський виділяє дієслівні безособові, дієслівні неозначено-особові, номінативні та інфінітивні речення.

Українські мовознавці поступово запроваджували свою термінологію. О. Синявський виділив безпідметові речення, речення з відносною безпідметовістю (неозначено-особові та узагальнено-особові), безприсудкові речення (називні). Л. Булаховський – безособові і відносно-безособові речення, називні [10; 65].

В академічному синтаксисі української мови використано усталену в сучасному східнослов’янському мовознавстві класифікацію односкладних речень, за якою виділяють односкладні означено-особові, неозначено-особові, узагальнено-особові, безособові, інфінітивні та номінативні речення.

Проте і сьогодні спостерігаються спроби удосконалити існуючу класифікацію односкладних речень. І. Слинько, Н. Гуйванюк, М. Кобилянська навіть замінюють термін «односкладні речення» на «одноядерні речення», які поділяють на одноядерно-двокомпонентні і одноядерно-компонентні. Найбільше дискусій із приводу означено-особових, неозначено-особових і узагальнено-особових речень, які деякі вчені залишають поза межами односкладних речень.

На думку А. Загнітка, розглядати односкладні речення слід з урахуванням нерівнорядності формально-граматичної і семантико- синтаксичної площин реченнєвої структури, а також нерівно рядності всіх типів односкладних речень, «оскільки з-поміж них вирізняються речення з яскраво вираженою особовою семантикою» [18; 145].

Саме це й зумовлює віднесення означено-особових, неозначено-особових, узагальнено-особових односкладних речень до двоскладних (В. Сімович, Ю. Шерех, І. Вихованець, Н. Шведова, Г. Золотова). Не викликає сумнів статус безособових речень.

Периферійною ланкою дієслівних односкладних речень є неозначено-особові структури, що найбільшою мірою наближаються до двоскладних речень. Означено-особові, неозначено-особові та узагальнено-особові речення А. Загнітко класифікує як двоскладні на рівні семантико-синтаксичної структури і як односкладні, парадигматично співвіднесені з двоскладними, у формально-граматичному вимірі.

Щодо визначеності/невизначеності суб’єкта дії (стану) односкладні речення займають проміжне положення: вони перебувають за двоскладними реченнями; за ними розміщені нечленовані речення (еквіваленти речення). У двоскладних реченнях суб’єкт дії (стану) окреслений найчіткіше, оскільки в них наявний підмет, що його репрезентує. Максимальна невизначеність такого суб’єкта властива словам-реченням.

З’ясовуючи співвідношення речення і судження, деякі вчені схиляються до думки, що двоскладні речення виражають двочленні судження, а односкладні – одночленні, в яких предмет судження може бути не виражений.

Ґрунтуючись на теоретичних положеннях праць «Сучасна українська літературна мова: Синтаксис» (1972), [57] «Теоретична граматика української мови: Синтаксис» (2001) А. Загнітка [18] та ін. , вчені виділяють такі типи односкладних речень з урахуванням формально-граматичних і семантичних ознак: означено-особові, неозначено-особові, узагальнено-особові, безособові, інфінітивні, номінативні, які за способом вираження головного члена поділяються на дієслівні (означено-особові, неозначено-особові, узагальнено-особові, безособові, інфінітивні) та іменні (номінативні речення).

Односкладні речення, як і двоскладні, можуть бути поширеними і непоширеними, повними і неповними.

Щодо публікацій, в яких йдеться про односкладне речення, то крім підручників української мови з досліджуваного питання для середньої та вищої школи слід назвати монографію дослідника П. С. Дудика [16; 56].

У монографії досліджуються питання теорії сучасного розмовного літературного мовлення, розглядається його структура і функціонально-стилістична специфіка в системі інших стилів загальнонародної мови – на матеріалах усного мовлення, художньої літератури та фольклору. У розділі «Повне двоскладне й односкладне речення. Синтаксичне оформлення його окремих складників» подаються відомості про двоскладність/односкладність як ознаку синтаксичної організації речення та різновиди односкладних структур.

Інше дослідження - посібник для вчителів В. Д. Горяного «Синтаксис односкладних речень» [14] висвітлює питання складних синтаксичних конструкцій – односкладних речень на основі принципів структурно-семантичного синтаксису. У роботі розкриті теоретичні проблеми, а також синоніміка і стилістичні особливості цих речень у відповідності з вимогами шкільної програми.

<< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 >>