Окончание производства по делу без принятия решения

За загальним правилом, розгляд справи закінчується прийнят­тям рішення. Однак за наявності зазначених у законі підстав мож­ливим є закінчення провадження у справі без прийняття рішення.

За характером підстав і процесуальними наслідками існують дві форми закінчення провадження у справі без винесення рішення:

  • припинення провадження у справі;
  • залишення позовної заяви без розгляду.

Перелік підстав припинення провадження у справі та залишен­ня позовної заяви без розгляду є вичерпним та розширеному тлу­маченню не підлягає.

Принципова різниця наслідків цих дій полягає в тому, що в першому випадку повторне звернення до господарського суду про спір між тими ж сторонами, з того ж предмета й щодо тих самих підстав не допускається, а в другому випадку (після усунення об­ставин, які спричинили залишення позову без розгляду) позивач має право знову звернутися з тим самим позовом у загальному по­рядку до господарського суду.

Припинення провадження по справі - це закінчення розгля­ду справи без винесення рішення по суті спору внаслідок виявлен­ня обставин, за яких подальший розгляд спору в господарському суді неможливий чи безпідставний.

У літературі також зазначається, що це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, що повністю відкидають можливість судочинства[1].

Статтею 80 ГПК України передбачено можливість припинення провадження у справі. Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо:

  • спір не підлягає вирішенню в господарських судах України;
  • відсутній предмет спору;
  • є рішення господарського суду або іншого органу, який у межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав;
  • позивач відмовився від позову і відмову прийнято господар­ським судом;
  • сторони уклали угоду про передачу цього спору на вирішення третейського суду;
  • підприємство чи організацію, які є сторонами, ліквідовано;
  • сторони уклали мирову угоду і вона затверджена господар­ським судом.

У випадках припинення провадження у справі повторне звер­нення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається. Про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирі­шені питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення державного мита з бюджету, а також можуть бути розв’язані питання про стягнення штрафів, передбачених у п. п. 4 і 5 ч. 2 ст. 83 ГПК України. Ухвалу про припинення провадження у справі може бути оскаржено.

Існування норм, що регулюють припинення провадження у справі, викликане необхідністю вилучати з процесу судочинства справи за позовами, поданими на підставі помилкового уявлення особи про її право на звернення до господарського суду, або внаслі­док розпорядчих дій сторін. При виявленні встановлених законо­давством обставин відсутня необхідність розгляду справи по суті та винесення рішення. Припинення провадження у справі відбу­вається у випадках, коли судовий захист особи у господарському суді неможливий.

Суд за наявності викладених у ГПК України підстав зобов’я­заний припинити провадження у справі незалежно від того, чи по­дали сторони відповідне клопотання.

При застосуванні ст. 80 ГПК України слід ураховувати вказів­ки, що містяться в роз’ясненні ВГСУ від 23 серпня 1994 р. № 02­5/612«Про деякі питання практики застосування ст. ст. 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України».

Зокрема, провадження у справі підлягає припиненню з поси­ланням на п. 1 ст. 80 ГПК України, якщо при розгляді справи буде встановлено, що:

  • спір непідвідомчий господарському суду (ст
    12 ГПК Украї­ни);
  • позов подано в інтересах позивача іншими, крім органів про­куратури, юридичними особами, державними або іншими органами (ст. 2 ГПК України);
  • у досудовому порядку між сторонами укладена письмова угода сторін про передачу спору на вирішення третейського суду. У випадку виявлення такої заяви на стадії порушення провадження у справі у прийнятті позовних матеріалів слід відмовити на підставі п. 1 ст. 62 ГПК України. Якщо таку угоду сторони уклали після порушення провадження у спра­ві, то провадження у справі підлягає припиненню з посилан­ням на п. 5 ст. 80 ГПК України;
  • вирішення цього спору відповідно до законів України, між­державних угод чи договорів віднесене до відання інших ор­ганів (ч. 4 п. 1 ст. 12 ГПК України).

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв’язку з відсутністю предмета спору (п. 1-1 ст. 80 ГПК України), зокрема, у таких випадках:

  • припинення існування предмета спору (наприклад, здійсне­не в установленому порядку скасування оспорюваного акта), якщо між сторонами у зв’язку з цим не залишилося неврегульованих питань;
  • спір урегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів та­кого врегулювання.

У випадках відмови позивача від позову (п. 4 ст. 80 ГПК Украї­ни) господарському суду слід керуватися ч. 6 ст. 22 ГПК України, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб.

За наявності відомостей про ліквідацію підприємства чи орга­нізації, які є сторонами у справі, господарському суду слід урахо­вувати таке. Відповідно до ч. 5 ст. 111 ЦК України юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру за­пису про її припинення, а згідно з ч. 7 ст. 59 ГК України суб’єкт господарювання вважається ліквідованим із дня внесення до дер­жавного реєстру запису про припинення його діяльності. Отже, при вирішенні питання щодо припинення провадження у справі на підставі п. 6 ст. 80 ГПК України господарський суд має витребу­вати докази виключення підприємства з державного реєстру.

1 2 3

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные