Организация деятельности хозяйственных судов по отправлению правосудия

Вихідні положення щодо порядку організації діяльності госпо­дарських судів містяться в Конституції України та Законі України «Про судоустрій і статус суддів» 2010 р. , що передбачають органі­зацію діяльності суддів па принципах територіальності та спеціа­лізації.

Відповідно до ст. 18 Закону «Про судоустрій та статус суддів» суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивіль­них, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а та­кож справ про адміністративні правопорушення.

Виходячи з цього, господарські суди спеціалізуються на роз­гляді господарських справ. Поняття господарської справи в цьому сенсі є широким поняттям. Воно охоплює певне коло господар­ських відносин, основаних на конфлікті прав та інтересів учасни­ків господарських відносин, включає як спори між учасниками господарських відносин, так і справи про банкрутство суб’єктів господарювання.

Цій спеціалізації підпорядкована організаційна структура гос­подарських судів, а також процесуальний порядок розгляду госпо­дарських справ.

Завдання судів загалом окреслене в ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»: здійснення правосуддя на засадах вер­ховенства права, забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами України.

Основною (цільовою) функцією господарського суду, виходячи з       цього завдання, слід визнати відправлення правосуддя із метою захисту економічних прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин, забезпечення суспільного гос­подарського порядку в цій сфері.

Поняття та зміст прав і законних інтересів учасників господар­ських відносин визначається положеннями господарського та ци­вільного законодавства. Зокрема, у рішенні Конституційного Суду у справі про охоронюваний законом інтерес від 1 грудня 2004 р. роз’яснюється поняття законного інтересу, що підлягає захисту в судовому порядку.

У преамбулі та ст. 5 Господарського кодексу України як основ­ного акта господарського законодавства визначено спрямованість відповідного регулювання на утвердження суспільного господар­ського порядку

У господарсько-правовій літературі цей порядок визначається як заснована на законодавстві і реальних інтересах суспільства система правових і економічних засобів, спрямована на забезпечення стабільності й ефективності господарювання, за­доволення і захист інтересів господарюючих суб’єктів[1].

Решта функцій, які виконуються господарськими судами, є похідними. Але господарський суд не міг би успішно здійснюва­ти свою основну функцію без цих допоміжних функцій. Зокрема, Д. М. Притика визначає такі похідні функції господарського су­дочинства, як внутрішнє системне керівництво, керівництво вну- трішньоструктурними підрозділами господарського суду, надання Вищим господарським судом роз’яснень господарським судам з питань практики застосування законодавства тощо[2].

Господарські суди України входять до системи судів загаль­ної юрисдикції, яка має єдині організаційно-правові та процесу­альні принципи функціонування, що відрізняється від порядку здійснення правосуддя в Конституційному Суді України й інших судах, юрисдикція яких визнається Україною (наприклад, Євро­пейському Суді з прав людини). У зв’язку із цим організація ді­яльності господарських судів багато в чому подібна до організації діяльності інших судів загальної юрисдикції - загальних та адмі­ністративних.

Єдність системи судів загальної юрисдикції забезпечується:

єдиними засадами організації та діяльності судів;

єдиним статусом суддів;

обов’язковістю для всіх судів правил судочинства, визначених законом;

забезпеченням Верховним Судом України однакового засто­сування судами (судом) касаційної інстанції норм матеріального права;

обов’язковістю виконання на території України судових рі­шень;

єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності су­дів;

фінансуванням судів виключно з Державного бюджету Украї­ни;

вирішенням питань внутрішньої діяльності судів органами суд­дівського самоврядування.

Виходячи до положень ст. ст. 1-16, 21-25 та інших статей Зако­ну «Про судоустрій і статус суддів» до загальних засад організації діяльності господарських судів можна також віднести:

  • визначення статусу судів і суддів винятково в Конституції та законах України;
  • спрямованість діяльності судів на забезпечення доступності правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Кон­ституцією та законами України;
  • незалежність судів від будь-якого незаконного впливу, що пе­редбачає недопущення звернення до суду осіб, які не є учас­никами судового процесу, заборону втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, непо­вага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою завдання шкоди авторитету суддів чи впливу на без­сторонність суду; дію суддівського самоврядування для ви­рішення питань внутрішньої діяльності судів;
  • розгалуженість системи, що включає суди першої, апеляцій­ної, касаційної інстанцій і Верховний Суд України;
  • гласність і відкритість розгляду справ;
  • провадження судочинства та діловодства державною мовою із можливістю використання регіональних мов або мов мен­шин відповідно до Закону України «Про ратифікацію Євро­пейської хартії регіональних мов або мов меншин» у поряд­ку, встановленому процесуальним законом;
  • автоматизований документообіг, що передбачає визначення персонального складу суду для розгляду конкретної справи автоматизовано за принципом вірогідності розподілу справ під час реєстрації в суді позовних заяв, клопотань та скарг, ураховуючи ступінь завантаженості кожного судді, спеціа­лізації, а також вимог процесуального закону;
  • одноособовий і колегіальний розгляд справ відповідно до процесуального закону;
  • використання символів судової влади, якими є державні символи України - Державний Герб України і Державний Прапор України, а також здійснення суддею правосуддя в мантії та з нагрудним знаком;
  • спеціалізація суддів на розгляді конкретних справ;
  • організаційна структура судів, що включає суддів, помічни­ків, голову суду, заступника голови суду, апарат суду;
  • науковий супровід діяльності суддів, що передбачає на­явність у складі судів наукових консультантів і науково- консультативних рад у складі Вищих спеціалізованих судів;
  • організація в судах служби судових розпорядників, що за­безпечують додержання особами, які перебувають у суді, встановлених правил, виконання ними розпоряджень голо­вуючого в судовому засіданні;
  • єдність порядку оплати праці судів, їх відпустки тощо;
  • єдність порядку притягнення суддів до дисциплінарної від­повідальності;
  • рівного представництва суддів господарських судів на з’їзді суддів у поєднанні із суддями загальних та адміністратив­них судів;
  • інформаційне забезпечення діяльності судів, що передбачає утворення в судах бібліотек тощо.

Разом із тим, організація діяльності господарських судів має особ­ливості, пов’язані зі специфікою справ, що ними розглядаються.

Зокрема, відповідно до Закону України «Про судоустрій і ста­тус суддів» система господарських судів має специфічний вигляд, тут не утворюються окружні, міські чи районні суди, що прита­манні судам інших юрисдикцій. Господарські суди діють у скла­ді місцевих (обласних, Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя) господарських судів, апеляційних господарських судів та Вищого господарського суду України. Це пов’язано знач­ною мірою з необхідністю врахування специфіки регіонального економічного розвитку й особливих сфер економічної діяльності в Україні.

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные