Основные проблемы людей, которые были перемещены из зоны проведения АТО

План

1. Основні проблеми людей, які були переміщені із зони проведення АТО 

2. Модель адаптації людей, які були переміщені із зони проведення АТО, до нових умов життя 

3. Рівні адаптації по відношенню до осіб, які були переміщені із зони проведення АТО 

 

1. Основні проблеми людей, які були переміщені із зони проведення АТО

Внаслідок окупації Криму Російською Федерацією і масових порушень прав людини на території автономії, злочинної діяльності сепаратистських та проросійських терористичних організацій у Донецькій та Луганській областях: вбивств, викрадень, катувань, мародерства, грабежів, збройних нападів на військові частини, державні та комунальні установи, а також на приватні помешкання, внаслідок проведення антитерористичної операції (АТО) українськими силовими структурами у відповідь на злочинні дії терористів і спричинення терористами бойових дій, виникла ситуація масової вимушеної міграції з даних територій.

Внутрішньо переміщені особи (ВПО) – це громадяни України, особи без громадянства або іноземці, які легально проживають на території України, що були змушені залишити свої будинки або місця звичайного проживання, зокрема, в результаті/або для того, щоб уникнути наслідків збройного конфлікту, окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини, стихійних або антропогенних лих, і які не перетинали міжнародно-визнаний кордон України.

За повідомленням Держслужби з надзвичайних ситуацій, загальна кількість внутрішньо переміщених осіб становить 423 тис. 210 осіб. Згідно з повідомленням, Донецьку область тимчасово залишили 60 тис. 231 осіб, Луганську область – 28 тис. 812 чоловік, Крим – 18 тис. 886 осіб, із зони проведення АТО виїхали 375 тис. 513 осіб.

Люди, які змушені були виїхати з Донецької та Луганської областей, зіткнулися з численними проблемами – починаючи від пошуку місця тимчасового проживання, отримання медичної допомоги – до вирішення інших соціальних питань. Більшість з них залишилися без документів, через що гострим невирішеним питанням залишається неможливість оформлення, переоформлення документів, що засвідчують особу, приналежність до громадянства України, а також підтверджуючих спеціальний статус особи – не за місцем реєстрації вимушених переселенців, а за місцем фактичного перебування.

Фактично відсутня система обліку та реєстрації тимчасово переміщених осіб тягне за собою неможливість адекватної оцінки реальних масштабів того, що відбувається. Державна статистика включає в себе тільки тих, хто звернувся за допомогою в обласні Координаційні центри допомоги переселенцям з АР Крим, Донецької та Луганської областей, при цьому реальна кількість осіб, переміщених всередині країни, залишається невідомою та може бути вищою.

Вирішення цих актуальних проблем залежить від того, наскільки злагоджено і ефективно взаємодіятимуть державні інститути та неприбуткові громадські організації, а також міжнародні організації, що працюють в Україні. В регіонах діють безліч громадських ініціатив, спрямованих на допомогу переселенцям, проте без підтримки влади надання цієї допомоги стає обмеженим та малоефективним

Державні органи України вперше зіткнулися з проблемою вимушених переселенців всередині країни. Природно, відразу налагодити ефективну роботу з тимчасово переміщеними особами виявилося непросто.

«В України останнім часом відбулися безпрецедентні явища – іноземна інтервенція, окупація, тероризм, АТО. Вони мають соціальні наслідки, які призвели до великої кількості внутрішньо перемішених осіб та порушень прав людини. Таких громадян України зараз називають вимушеними переселенцями, що підкреслює мотиви їх переміщення – вони вимушені залишати свої домівки, щоб зберегти власне життя та життя близьких, щоб уникнути насилля та політично мотивованого переслідування за свої переконання», – зазначила голова Центру громадянської просвіти «Альменда» О. Скрипник.

За її словами, передовсім, недостатньою є нормативно-правова база, яка має бути адаптована до нових важких реалій. Якщо кримчани можуть відстоювати свої права, спираючись на спеціальний Закон про окуповані території, то переміщені особи зі Сходу, з правової точки зору, абсолютно не захищені. «Є окремі розпорядження, якісь законопроекти лежать у парламенті, але єдиного централізованого акту, що визначив би статус цих людей та відповідальних за їх забезпечення, немає», – зазначила правозахисниця. На її думку, держава мала б про це подбати ще з часів ескалації напруги в Криму.

Тому, для забезпечення прав і свобод вимушених переселенців, гарантування безпеки їх життя та здоров’я і створення рівних умов для реалізації їх прав і законних інтересів потрібні негайні дії держави щодо створення відповідної законодавчої бази.

Правове становище внутрішньо переміщених осіб стало предметом широкого обговорення під час круглих столів та науково-практичних конференцій. Їхніми напрацюваннями стали рекомендації і пропозиції щодо розв’язання нагальних проблем, з якими стикаються переселенці.

Експерти зазначили, що існують значні прогалини у державній стратегії щодо захисту ВПО. Органами виконавчої влади не видавалися формальні інструкції щодо реєстрації та допомоги ВПО, що призвело до великої кількості суперечливих практик по всій країні.

Експерти визначили низку першочергових завдань, які сприятимуть покращенню стану ВПО. Насамперед, це розроблення «соціального пакету переміщених осіб», визначення джерел і механізмів фінансування (резервний фонд бюджету, місцеві бюджети, міжнародна донорська допомога тощо). Експерти вважають, що створення нових робочих місць, розроблення додаткових стимулів для підприємців, а також розроблення державної програми, спрямованої на забезпечення соціальних прав внутрішньо переміщених осіб, також є пріоритетними завданнями у цій сфері.

1 2 3 4

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные