Подъем английской драматургии в послевоенные годы десятилетия (Д. Осборн, А. Вескер, Г. Пинтер)

Висновки

Отже, після Другої світової війни в «індустрію розваг» прийшла плеяда достатньо талановитих драматургів - «Розсерджені молоді люди». Найбільш типові представники - Брендан Біен, Шейла Ділені, Арнольд Вескер, Джон Арден, Гарольд Пінтер та Джон Осборн. Вони використовували стилістику соціального реалізму і поглиблено розглядали внутрішні проблем робітничого класу Великобританії. Подібний театральний напрямок отримав іронічну назву «драматургія кухонної раковини».

«Друга хвиля» - явище в англійській драматургії 60х-70х років. Творчість його представників Т. Стоппарда, Е. Бонда та ін. . , ознаменувала наступний етап  розвитку англійської драматургії, що відрізняється більш інтенсивною і швидкою переробкою тем, образів, мотивів великої літератури на потребу масовій культурі. Саме творчість Е. Бонда та Тома Стоппарда, яскраво характеризує цей період в англійській драматургії. Відчутний вплив на драматургів мав Шекспір. Вони створили низку п’єс інтертекстуального характеру, взявши за основу творчу спадщину В. Шекспіра.

У новому світлі, постали англійському глядачеві драматурги та герої їх п’єс. Джон Осборн, Арнольд Вескер, Гарольд Пінкер, звертаються до розробки оригінального типажу кмітливого й освіченого представника нижчої ланки середнього чи робітничого класу, який не може знайти власного місця у суспільстві і своєю епатажною поведінкою кидає виклик загальноприйнятим моральним нормам. «Сердитим» притаманне акцентування типових для тогочасного суспільства ситуацій і явищ, відтворення протиріч доби, соціальне вмотивування поведінки персонажів, розробка теми «маленької людини». Джон Осборн, Арнольд Вескер, Гарольд Пінкер відновлюють сатиричні традиції англійської літератури: вони широко застосовують гротеск як засіб викриття абсурдності світу.   Персонажі цих письменників зневірені у кращому майбутньому, і, хоча й протестують проти віджилих умовностей суспільства, не розглядають всерйоз ймовірність його перебудови.

Саме, тому творча спадщина, яка стала класикою європейської драматургії 1960-х роки (Гарольда Пінтера, Джорджа Осборна, Арнольда Вескера), якнайкраще ілюструє період «сердитих» драматургів у даному реферативному повідомленні. Адже, з усіх драматургів повоєнного британського театру, творчість  Гарольда Пінтера, Джорджа Осборна, Арнольда Вескера представляє, мабуть, найбільш дивовижний сплав елементів авангарду і традиційності.

 

Список використаної літератури

1. Андреєв, Л. Г. Зарубежная литература XX века. - М. , 2000. – 467с.
2. Клименко О. В. Своєрідність драматургії Г. Пінтера [Електронний ресурс] http://www

dissercat. com/content/svoeobrazie-dramaturgii-garolda-pintera.
3. Малій А. С. Особливості жанру і стилю драматургії Г. Пінтера [Електронний ресурс] http://mydisser. com/en/catalog/view/20322. html.
4. Проект «Особистості». Арнольд Вескер [Електронний ресурс] http://persons-info. com/persons/VESKER_Arnold
5. Смирнова Л. Н. , Гальперина Г. А. , Дятлева Г. В. Популярная история театра [Електронний ресурс] http://www. litmir. net/br/?b=105529&p=74.
6. Соловйова Н. В. Джон Осборн [Електронний ресурс] http://javalibre. com. ua/java-book/author/bio/25447
7. Швец О. А. Современный зарубежный театр. – М. , 1969; 9с.

1 2 3 4 5

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные