Последствия нарушения правил подсудности

Питання підсудності вирішується на момент пред’ явлення позову. Наслідки порушення правил підсудності залежать від стадії, на якій вони виявлені.

Якщо порушення правил підсудності виявлено суддею під час вирішення питання про відкриття провадження у справі, остання разом з доданими до неї матеріалами повертається позивачеві для подання до належного суду, про що постановляється ухвала (ст. 115 ЦПК, п. 4 ч. 3 ст. 121 ЦПК). Відповідно до ч. 5 ст. 121 ЦПК повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, які стали підставою для повернення заяви, тобто якщо позивач звернеться до «належного» суду.

Ухвала про відкриття провадження у справі з недотриманням правил підсудності відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 293 ЦПК може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду. Так, Д. О. подав апеляційну скаргу на ухвалу судді Московського районного суду м. Харкова від 01. 09. 2005 р. про відкриття провадження у справі за позовом ЗАТ «Восход» до Д. О. , Д. Н. , ТОВ «Дексум», ТОВ «Мамаєвський агропромисловий комбінат» і Нікопольського благодійного фонду сприяння розвитку футболу про визнання рішення загальних зборів учасників ТОВ «Дексум» від 17. 08. 2004 р. недійсним, посилаючись на порушення норм процесуального права щодо визначення підсудності. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт посилається на те, що ніхто з відповідачів фактично не знаходиться в Московському районі м. Харкова. У позовній заяві зазначена стара адреса його проживання, у той час як насправді він проживає в м. Торез Донецької області. Але суд, не переконавшись у достовірності зазначеної позивачем адреси місця його — Д. О. — проживання, прийняв позовну заяву всупереч вимогам ч. 1 ст. 113, ст. 115 ЦПК України. Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала судді Московського районного суду м. Харкова від 01. 09. 2005 р. — скасуванню, а справа — направленню до суду першої інстанції для розгляду із стадії вирішення питання про відкриття провадження1.

 У разі якщо недодержання правил підсудності виявлено після відкриття провадження у справі, однак до початку судового розгляду, суд зобов’язаний передати справу на розгляд іншого суду, якому підсудна дана справа (п. 2 ч

1 ст. 116 ЦПК).

Якщо непідсудність справи суду з’ясується після початку розгляду справи по суті, то справа не може бути передана до іншого суду. ЦПК України не передбачає наслідків такого порушення. Ураховуючи те, що статті 205, 207 ЦПК України містять вичерпний перелік підстав для закриття провадження у справі та залишення заяви без розгляду, де відсутня така підстава, як непідсудність справи суду, то відповідно суд зобов’язаний розглянути справу і винести рішення.

Ураховуючи, що Конституція України не закріплює правило про «належний суд», а воно випливає зі змісту п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і прецедентної практики Європейського суду з прав людини, тобто є конвенційним, порушення правил підсудності може бути підставою для скасування винесеного судового рішення лише у тому випадку, якщо це призвело до неправильного вирішення спору (ч. 3 ст. 309, ч. 2 ст. 338 ЦПК).

 Зміна підсудності вже після того, як було відкрито провадження у справі з додержанням правил підсудності, не є підставою ані для скасування ухвали про відкриття провадження у справі, ані для передачі справи до суду, якому справа стала підсудна.

Стаття 116 ЦПК передбачає випадки, коли справа може бути передана з одного суду до іншого. Перелік таких випадків є вичерпним. Отже, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо:

1) до початку розгляду справи по суті задоволено клопотання відповідача, зареєстроване місце проживання або перебування якого раніше не було відоме, тобто позовна заява була подана відповідно до ч. 9 ст. 110 ЦПК за правилами альтернативної підсудності, про передачу справи за місцем його проживання (перебування). Про задоволення ухвали суддя виносить відповідну ухвалу. Передача справи на розгляд іншого суду за такою підставою можлива лише за ініціативою відповідача. В протилежному випадку може бути порушено правило щодо «належного суду» в контексті законного складу суду та принцип незалежності суддів та підкорення їх лише закону.

Так, 16. 01. 2006 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва розглянула апеляційну скаргу Л. К. на ухвалу районного суду-1 від 21. 10. 2005 р. у справі за позовом Л. К. до І. М. , Підприємства про відшкодування майнової та моральної шкоди і встановила таке. Ухвалою районного суду-1 від 25. 10. 2005 р. справа передана на розгляд районного суду-2. В апеляційній скарзі Л. К. просила скасувати ухвалу районного суду-1. Позивачка посилалася на те, що підстав для направлення справи на новий розгляд до іншого суду не було, вона мала розглядатися районним судом-1. Направляючи справу на розгляд районного суду-2, районний суд-1 керувався п. 1

1 2 3