Постнеклассическая наука

Наука, як цілісний феномен виникає у в Новий час внаслідок відбруньковування від філософії і відбувається свого розвитку три основні етапи: класичний, некласичний,постнеклассический (сучасний). На кожному з цих етапів розробляються відповідні ідеали, норми й фізичні методи наукового дослідження, формулюється певний стиль мислення, своєрідний поняттєвий апарат, і т. п. Критерієм даної періодизації є співвідношення (протиріччя) об'єкту і суб'єкта пізнання:

  1. Класична наука (XVII-XIX ст. ), досліджуючи свої об'єкти, прагнула за її описі і теоретичному поясненні усунути наскільки можна усе, що належить до суб'єкту, засобам, прийомів і операціям своєї діяльності. Таке усунення розглядалося як умову отримання объективного знання світу. Тут панує об'єктний стиль мислення, прагнення пізнати предмет сам собою, безвідносно до місцевих умов вивчення суб'єкта.
  2. Некласична наука (перша половина XX в. ), вихідний пункт якої пов'язані з розробкою релятивістської і квантової теорії, відкидає об'єктивізм класичної науки, відкидає уявлення реальності, від якого залежать засоби її пізнання, суб'єктивного чинника. Вона осмислює зв'язок між знаннями об'єкту і характером засобів і операцій діяльності суб'єкта.
  3. Сутєва ознака постнекласичної науки (друга половина XX - початок XXI ст. ) - стала включена, як суб'єктивна діяльність у "тіло знання". Вона враховує співвіднесеність характеру одержуваних знань, об'єкт лише з особливістю засобів і операцій.

Кожна з названих стадій має власну парадигму (сукупніснотеоретико-методологічних та інших установок), свою картину світу, свої фундаментальні ідеї. Класична стадія має власну парадигму, її картина світу будується на принципі жорстокого детермінізму, їй відповідає образ світобудови як годинникового механізму. З некласичною наукою пов'язана парадигма відносності, дискретності, квантування, ймовірності, додатковості.

Постнекласичній - відповідає парадигма становлення і самоорганізації. Основні риси нового постнекласичного образу наук виражаються синергетикою, що вивчає загальні принципи процесів самоорганізації, що відбуваються в системах самої різної природи (фізичних, біологічних, технічних, соціальних та інших

). Орієнтація та "синергетичний рух" - це орієнтація на історичний час, системність (цілісність) та розвиток як найважливіші характеристики буття.

 

2. Постнекласична наука

Постнекласична наука формується у 70-х XXст. Цьому сприяють революція при збереженні й одержанні знань (комп'ютеризація науки), неможливість вирішити низку наукових завдань без комплексного використання знань різних наукових дисциплін, не враховуючи місця та ролі людини у досліджуваних системах. Так було в цей час розвиваються генні технології, засновані на методах молекулярної біології і генетики, спрямованих на конструювання нових, до цього часу природі не існували генів. На основі, вже в перших етапах дослідження, отримано штучно інсулін, інтерферон тощо. Основна мета генних технологій - видозміну ДНК. Праця у цьому напрямі призвела до розробці методів аналізу генів і геномів, і навіть їх синтезу, тобто. конструювання нових генетично модифіковані організми. Розроблено принципово новий метод, який призвів до бурхливого розвитку мікробіології – клонування.

Внесення еволюційних ідей у область хімічних досліджень призвело до формування нового наукового напряму - еволюційної хімії. Так, на основі її відкриттів, зокрема розробки концепції саморозвитку відкритих каталітичних систем, можна було пояснення самовільного сходження від нижчих хімічних систем до вищим.

Зазначалось ще більше посилення математизації природознавства, що спричинило підвищення рівня його абстрактності і труднощі.

 Кінець століття характеризується поруч специфічних етапів, що дозволяють говорити про вже котрий розпочався повороті до нового етапу його розвитку. Цей етап, який отримав назву постнекласичного (чи неонекласичного), була викликана й не так проблемами фізики "переднього краю" (мікросвіт, космос), скільки гострою життєвою необхідністю зрозуміти складніші економічні, соціально-політичні, громадські процеси, ініційовані науково-технічний прогрес. Через те, що наслідки цього прогресу виявилися далеко ще не однозначними, більше, почали загрожувати людству (ядерна, екологічна катастрофа, деградація культури та людської психіки), знадобилася науково обгрунтована реакція суспільства до ці негативні наслідки.

1 2 3 4