Сленг в английском языке

ПЛАН

Вступ   

Загальна характеристика сленгу як різновиду соціальних діалектів   

Особливості лексики у соціальному аспекті   

Поняття “сленг” в лінгвістичній науці   

Етимологія слова “сленг”   

Основні закономірності функціонування молодіжного сленгу американських студентів   

Причини вживання сленгу  

 

Вступ

Актуальність теми. Територіальні, соціальні умови життя і, навіть, клімат впливають на спілкування мовців. В одній і тій же мові ми відразу пізнаємо мешканців різних регіонів, звертаючи увагу на відмінності семантичної і синтаксичної структури, на фонетичні відхилення.

Значну частину словникового складу сучасної англійської мови складають слова “зниженого стилістичного тону” або “нелітературні слова”. Сюди входять слова і вирази професійних чи соціальних жаргонів, слова сленгу, вульгаризми, діалектизми.

Вивчення слів нелітературної лексики викликає особливе зацікавлення. Аналіз мови як суспільного явища в його історичному розвитку потребує вивчення функціонування мови в різних прошарках суспільства і професійних групах, тому що тут виникає проблема взаємодії національної мови з соціальними діалектами, літературного розмовного мовлення певної епохи з нелітературним.

У своєму дослідженні ми вважали за потрібне приділити особливу увагу визначенню поняття “сленг”, оскільки у науковій літературі єдності поглядів ні в розумінні, ні в оцінці сленгу немає. Одні автори (В. Берк, Е. Партрідж, Дж. Гринок, К. Кітрідж) об’єднують під терміном сленг слова злодійського жаргону, грубу лексику, професіоналізми, діалектизми і загальновживані експресивні розмовні слова. Деякі (І. Гальперін) включають сюди і неологізми. Інші (І. Арнольд, Г. Вейхман) вважають, що помітка “сленг” повинна бути поставлена тільки для тої частини словникового складу, яка протиставлена літературному вокабуляру, але не містить діалектизмів, професіоналізмів і слів жаргонного характеру. Жаргонні слова виділяють при цьому в окрему групу і визначають термінами “jargon” чи “cant”.

Розходження в стилістичній оцінці сленгу виражається в тому, що одні вчені (С. Флексер, В. Берк) вважають, що сленг псує, забруднює літературну мову, що це паразитуючий шар лексики, з яким необхідно боротися. Інші (Ф. Уілстек, С. Поттер), навпаки, вбачають в ньому елемент, який надає мові жвавості та образності, сприяє збагаченню та удосконаленню мови. Словник Вебстера, наприклад, навіть у визначенні відмічає, що сленг робить мову більш яскравою і жвавою [38, 153].

Сленг охоплює майже всі сфери життя, описує майже всі ситуації, крім нудних, тому що в слензі слово народжується як результат емоційного відношення мовця до предмету розмови. Сленг – це постійний словотвір, в основі якого лежить принцип мовної гри. Нерідко саме комічний, ігровий ефект виступає головним в сленговому тексті. Мовцю важливо не тільки “що сказати”, але й “як сказати”, щоб бути яскравим оповідачем.

Сленг – це живий організм, що знаходиться в процесі постійного змінення та відновлення. Він постійно запозичує одиниці з жаргонів інших підсистем англійської мови, а також сам стає постачальником слів як розмовного, просторічного, так і літературного характеру. Така доля чекає на популярний сленгізм, який поступово втрачає своє експресивне забарвлення. Рухомість сленгу робить неможливим його фіксацію на папері. Можна лише прослідкувати деякі загальні особливості, притаманні сленгу англійської мови, закони його розвитку.

Стан розробки. В англійському мовознавстві спостерігається чітке розмежування термінів жаргон і сленг, хоча і тут ці слова нерідко взаємозмінюються. В англомовній лінгвістиці прийнято використовувати термін сленг для позначення не кодифікованої мови, але проблема полягає не тільки в тому, щоб відділити сленг від жаргону, але й в тому, щоб зафіксувати перехід слів із сленгу в розмовне мовлення та літературну мову.

На проблему виділення чи невиділення сленгу як поняття, і як терміну серед інших підгруп ненормованої лексики у вітчизняних мовознавців існує декілька точок зору. Так, І. Р. Гальперін у своїй статті “Про термін сленг”, вказуючи на невизначеність цієї категорії, взагалі заперечує його існування [9, 12]. Аргументація базується на результатах досліджень англійських вчених лексикографів, головним чином на їх досвіді у складанні словників англійської мови, які показали, що одне й те саме слово у різних словниках має різне лінгвістичне значення. Існує також думка про тотожність понять сленгу і жаргону, якої дотримуються російські дослідники Є. Г

Борисова-Лукашанець, А. Н. Мазурова.

У розробці термінології бере участь майже кожен філолог, що займається проблемами нелітературної мови. Деякі лінгвісти (І. Арнольд, Г. Вейхман) утворюють проміжні терміни, наприклад, інтержаргон, інтерсленг, міжжаргонна лексика. Такий багатий словотвір є надмірним, оскільки він не полегшує, а навпаки ускладнює роботу над дослідженням сленгу.

На сьогоднішній день кількість наукових праць, присвячених нелітературній лексиці, значно зменшилась. Періодичні видання та збірники філологічних праць відмічають схожу тенденцію. Увага більшої частини дослідників перейшла на різноманітні корпоративні жаргони, які з’являються разом з новими професіями і видами діяльності: менеджментом, обслуговуванням комп’ютерів, юридичною справою.

Неоднозначність поглядів науковців щодо визначення терміну “сленг”, його соціальний характер, а також явні труднощі стосовно розмежування понять сленгу та жаргону визначили спрямованість дослідження та обумовили вибір теми роботи – “Сленг як різновид соціальних діалектів”.

Об’єктом дослідження є нелітературна лексика, а саме сленг англійської мови.

Предмет дослідження – аспекти функціонування сленгу як різновиду соціальних діалектів.

Мета – дослідити поняття сленгу як різновиду соціальних діалектів, основні тенденції його розвитку та причини поширення.

У процесі дослідження вирішувалися такі завдання:

  1. Проаналізувати особливості лексики у соціальному аспекті.
  2. Охарактеризувати поняття сленгу в лінгвістиці.
  3. Дослідити етимологію слова “сленг”.
  4. Визначити фонетичні, граматичні та словотворчі відхилення сленгу від мовної норми.
  5. Встановити риси та різновиди американського варіанту сленгу.
  6. Охарактеризувати основні закономірності функціонування молодіжного сленгу американських студентів.
  7. Проаналізувати причини вживання сленгу.

Теоретичною основою дослідження слугували монографії та підручники з лексикографії англійської мови (Г. Б. Антрушина, І. В. Арнольд, М. І. Мостовий, В. А. Хомяков), стилістики (І. Р. Гальперін, А. Н. Мороховський, А. Р. Швейцер), діалектології англійської мови (І. І. Маковський, Л. І. Бараннікова), які розкривають теоретичні позиції вітчизняних та зарубіжних мовознавців щодо визначення понять “нелітературна лексика”, “сленг”, їх експресивно-емоційне забарвлення.

В процесі написання роботи використовувалися тлумачні та двомовні словники сленгу та розмовники, які дали можливість прослідкувати семантику та динаміку розвитку сленгу англійської мови.

У роботі були використані такі методи: порівняльно-історичний аналіз, систематизація, узагальнення, зіставний метод.

Наукова новизна та теоретичне значення роботи полягають у систематизації теоретичних поглядів мовознавців на особливості функціонування нелітературної лексики в англійській мові, у визначенні співвіднесеності понять “нелітературна лексика” та “сленг”, в обґрунтуванні закономірностей вживання сленгу англійської мови як різновиду соціальних діалектів.

1 2 3 4 5 6 7

Похожие работы